90-то років тому, на Полтавщині, народився великий українець поет - Василь Симоненко. До цієї дати в  бібліотекі-філії №12 був організований вечір-портрет «Є в мені щось від діда Тараса і прадіда Сковороди». На захід завітали відвідувачі з ТЦ соціального обслуговування Подільського району м. Полтави. Ведучою була наша колега Юлія Крамарєва.

Поет був нагороджений даром, який дається одиницям: йому судилося на одному з критичних поворотів історії бути обранцем, устами якого промовляє доля нації.

Про поета Дмитро Павличко сказав: «... З глибин народного життя вийшла поезія Василя Симоненка. З мужності народу, з його горя і його боротьби. Василь умів любити так щиро, так ніжно, так самозречено як, мабуть, ніхто на землі. Умів він і ненавидіти підлість, сваволю, лицемірство. По-лицарськи поет боровся з чорною кривдою». Посмертно Василеві Симоненкові присуджено Державну премію України імені Т. Шевченка. Василь Симоненко прагнув зігріти людські душі, тому й згорів, мов метеор. Пройшли десятиріччя, але Василь Симоненко живе серед нас в своїх віршах.

Будуть змінюватися покоління, настануть кращі часи, а поет буде переходити з одного віку в інший, ідучи поруч з людьми. Він буде з ними в горі і радості, в коханні і розлуці. Поетична зоря Симоненкової поезії незгасно сяє нам у нашому – такому непростому – сьогоднішньому житті! Вона активно допомагає нам розбудовувати незалежну державу Україну.