17 листопада бібліотека-філія №4 зустрічала учасників книгареньки «Я бачу, вас цікавлять книжки».

Зазвичай у книжковому клубі другий раз до автора не повертаються. Але до творчості Емми Андієвської, сучасної письменниці, поезію та прозу якої називають сюрреалістичною, повернулися.

Модератор обговорення невеликої за розміром казки-притчі «Говорюща риба» Людмила Мандрегеля запропонувала цікавий формат. Твір ніхто до зустрічі не читає. Вже зібравшись, учасники обговорень по колу по одному рядку читали притчу, вникаючи у зміст і шукаючи сенс художнього твору.

Однозначно, говорюща риба - це диво. Це абсолютно фантастична історія. Емоційна розповідь Емми Андієвської на 7 сторінках заволоділа увагою присутніх більше, ніж на 2 години. Трохи іронічна, як саме обговорення на початку зустрічі. Весела й трішки сумна, коли читання по колу налаштовувало на роздуми. Але скільки у ній приховано мудрості!?

Взагалі, у Емми Андієвської є цикл не зовсім звичайних казок-притч, до якого входить «Говорюща риба». Збірка опублікована у 2000 році. Містить 18 оповідей, котрі мають спільним початок і закінчення. Вони об’єднані обрамленням-зв’язкою: Шакал та Консервна бляшанка розповідають один одному «казки». Кожна з історій закінчується тим, що казкарі коментують її, роблять висновки із почутого. До речі, їхня мораль є різною, навіть протилежною, і суперечка до кінця ніколи не вирішується. 

Цим Емма Андієвська запрошує читача до обговорення, дає зрозуміти, що кожен має право на власні висновки, і будь-який з них буде вірним.

Сенсів у казці-притчі багато, запитань виникло ще більше. Тому обговорення вдалося змістовним, цікавим, емоційним. 

Доля особливої людини у суспільстві, яке не готове до його сприйняття. Хто винен у тому, що інакшість приречена на вигнання й загибель. Говорили про взаєморозуміння в сім’ї, поділ на «свій» і «чужий», питання дружби й толерантності і, навіть, про «риб’ячу гідність». 

Думок багато, але одну запам’ятайте назавжди: найцінніші речі ми можемо втратити через недбалість або непорозуміння.