Мова – це не просто сукупність слів, що зберігаються в словниках, і не купа правил та винятків із них. Мова – це спосіб мислення та відображення дійсності, це картина світу, яку почали малювати наші далекі пращури й продовжать довершувати наші далекі нащадки. Ми теж беремо безпосередню участь у її творенні, бо ми говоримо українською, чуємо українською, пишемо українською, читаємо українською – живемо українською.

Цього тижня до бібліотеки-філії №1 ЦБ Полтавської МТГ завітали учні 4-А класу ПЗШ №11. Завітали, щоб переконатися, що українську мову цікаво вивчати та досліджувати. Так-так! Цікаво! Говорили про те, коли та як виникла писемність.

Згадали дивовижну особливість української абетки, яка починається з Ангела, а закінчується Янголом, які обидва мовби захищають нашу абетку та мову. Знайомились з історією літер, часом трагічною, часом – кумедною. Пригадали скільки голосних та приголосних в нашій абетці, а потім разом читали віршований рядочок, кожного разу замість різних голосних підставляючи якусь одну – вийшло дуже весело! Міркували над тим, як виникають слова, познайомились з «кованими» словами та розгадували дієслова-метафори. Вирішували приклади та писали жартівливе оголошення. За всім тим і час пролетів непомітно. Захід спільно підготували та провели завідувач сектору соціокультурної діяльності ЦБ Полтавської МТГ Олексій Орел та бібліотекар філії № 1 Світлана Гришко.

Так, українську мову насправді цікаво вивчати та досліджувати. І зовсім не тому, що вона посіла друге місце на міжнародному конкурсі мов з милозвучності, якого насправді не було, а тому, що це живий і сповнений неймовірних секретів організм, це музика й математика водночас, це історія й сучасність, сміх і сльози. Проте головне в ній те, що вона – своя, рідна. Наша.