Напередодні Всеукраїнського Дня бібліотек бібліотека-філія №2 ЦБ ПМТГ розповідає про унікальну бібліотеку, одну з дивин книжкового світу. Вона знаходиться в Національному палаці Мафра – це найбільший королівський палац в Португалії, розташований у муніципалітеті міста Мафра, в районі Лісабона.
Бібліотека в стилі рококо, розташована в задній частині другого поверху, є справжньою родзинкою палацу. Чудова підлога покрита плиткою з рожевого, сірого та білого мармуру. Дерев'яні книжкові полиці у стилі рококо розташовані на бічних стінках у два ряди, розділені балконом із дерев'яними поручнями. Вони містять близько 40 000 томів у шкіряній палітурці, що свідчить про глибину західних знань з 14 по 19 століття. Серед них є багато цінних бібліографічних коштовностей, таких як інкунабули. Це найзначніша у Португалії монастирська бібліотека XVIII століття.
З початку свого існування бібліотека належала монастирю, оскільки будувалася ченцями за кошти монастиря. Але дивовижною її роблять не мармурові поли, не архітектура, а кажани! До чого тут кажани, спитаєте ви? Річ у тому, що з 20 по 21 вересня відзначається Міжнародна ніч кажанів. Мабуть в дитинстві ми всі боялися цих маленьких істот, з гострими зубками та хижим писочком. Але ж насправді, кажани щодня роблять наше життя благополучнішим, коли знищують тони шкідливих комах та виконують ряд інших важливих природних функцій. І про це добре відомо бібліотекарям із Португалії.
Для того щоб захистити унікальні книги від шкідників в бібліотеці Мафра використовують близько 500 кажанів. Їх колонія була невід'ємним атрибутом майже від початку її заснування. Ввечері, коли за вікнами темніє і ворота палацу замикають, настає їх час. Вони – повноправні жителі бібліотеки. Вдень їх колонія спить за книжковими шафами або в палацовому саду, а в сутінках після закриття, ці маленькі істоти літають між стелажами і поїдають комах-шкідників, метеликів та інших істот, що могли б завдати непоправної шкоди крихким сторінкам старих книг. Кажани мають ненажерливий апетит до комах і дуже ефективно з ними борються.
В бібліотеці, в монастирі та у палаці немає опалення, а враховуючи розміри зали бібліотеки – 88 м у довжину, 9,5 м. завширшки та13 м. у висоту, звичайно, тепла не вистачає. Тому кам’яні стіни бібліотеки (товщиною понад 2 метри) були збудовані таким чином, що вони мають повітряний простір, регулюючи та підтримуючи оптимальну температуру продовж року для зберігання книг. Завдяки цьому та тим самим кажанам в палаці стільки років вдається зберігати неоціненну колекцію книг.
Для відвідування бібліотеки необхідний спеціальний дозвіл, який можуть отримати дослідники, історики та вчені, об'єкт вивчення яких пояснює необхідність доступу до колекції. Туристам не дозволено гуляти в бібліотеці, щоб не порушилася її унікальна екосистема. Тож, навряд чи ви зможете побачити тих самих кажанів. Але ви можете їх почути! У сутінках чути відлуння цвірінькання, скрекотіння або голоси, описані як «спів кажанів». Кажуть, що якщо ви будете сидіти надворі вночі, то побачите, як вони пурхатимуть на вулиці або кидатимуться назад у будинок у пошуках притулку.