Одяг народу тісно пов’язаний з його історією. Відродження народних строїв веде до воскресіння глибинних пластів пам’яті. Ми пізнаємо, як жили і працювали наші предки, як вбиралися в будні і свята, якими були їхні звичаї та обряди. Одяг свідчив про становище людини в суспільстві, у різні часи існували чітко визначені вимоги до вбрання на свято, будень, обряд. Тому одяг становить важливу складову частину духовної і матеріальної культури народу.
Про одну із складових українського національного костюму – взуття, зокрема, на Полтавщині, йшлося на етнографічній бесіді «Взуття у фольклорі, народних звичаях та обрядах Полтавщини», яка відбулася в бібліотеці-філії №5.
Один із архаїчних видів взуття – те, що виготовляли його з природних матеріалів, які завжди були під рукою. Це – лоза, лик, кора, солома, прядиво. Плетене взуття вважалося ознакою бідності. Універсальними у селян були постоли, личаки, черевики та чоботи. Взуття здебільшого вважалося такою собі «статусною» розкішшю: багатії носили шкіряні чоботи, а селяни плетені зі стебел рослин личаки. Ще існували постоли, стягнені зі свинячої чи волової шкіри. Заможні жінки носили сап’янці з кольорової шкіри. Пізніше чобітки дійшли і до селянок, хоча більш як святковий елемент вбрання. Тобто, в жодному разі чобітки не були виключно взуттям. Найчастіше це була найомріяніша дівчиною прикраса. «Чоботи люди шили самі, хто як вмів», - зазначила у своїй розповіді завідувачка етнографічним відділом Полтавського краєзнавчого музею Марія Пісцова. Вона розповіла, як виготовляли чоботи, супроводжуючи свою розповідь відеорядом та продемонструвала із музейної колекції справжні постоли. Присутні прослухали українські народні та весільні пісні, пов’язані з частиною святкового одягу – чоботами, а також почули приказки «На нозі сап’ян рипить, а в борщі півник кипить» та приповідки «Кому хустка на голову, тому і сап’ян на ногу, а в кого стрічка в косі, в того й парча на нозі», або «Впуталась, як Настя в лапті». Пані Марія наголосила, національний український стрій постає величною пам’яткою, що пов’язана з історією народу, розкриває його характер і творчі можливості.
