У бібліотеці-філії №4 відбулося книжкове засідання книгареньки «Я бачу, вас цікавлять книжки». Імпульсом для зустрічі стало обговорення роману Сергія Жадана «Ворошиловград», який був виданий ще у 2010 році.

Для тих, хто не читав, у книзі досліджується міф пострадянського простору, східноукраїнського зокрема. 

«Ворошиловград», - ділилася думками Лариса Григорівна, - це роман-ностальгія, подорож у молодість. Можливо вам, молоді, дещо буде незрозумілим».

У романі – 90-і роки. «Твір жорсткий, меланхолійний та реалістичний. Вони приходять і забирають у тебе все, що тобі належить. Вони позбавляють тебе твоєї свободи й твоєї території. Вони забирають у тебе твоє минуле і твою пам'ять. І все, що ти можеш їм протиставити - це свою любов і свою ненависть». 

«Історії українського рейдерства присвячується», - так написано в анотації. Насправді, це сильний текст про суспільство, про державу, якої немає «Не доїхала ще». Це роман про епоху, яка не закінчилася, а перекочувала у наше життя. «Це той таємничий світ, який закритий від пересічних людей. Вони діляться на своїх та чужих. За своїх вони ладні вмерти, а чужих остерігаються». 

Найактивнішим було обговорення цінності. А вони у героїв доволі прості: принциповість, спільна відповідальність, захист своїх інтересів, взаємна допомога, вміння дружити.

Як з’ясувалося, для когось це наївні речі. Але саме єдність допомагає вижити. А як щодо перемоги в романі? «Хто виграв, хто програв – вирішує читач». 

Найцінніше в таких зустрічах - у кожного з присутніх власна думка. До героїв, їхніх почуттів, емоцій, життєвих принципів, до подій, які описує Сергій Жадан у романі «Ворошиловград». Виявляються різні позиції, озвучуються протилежні думки, а емоційно-інтелектуальний стимул підштовхує до активного мислення.

Гострих дебатів не було, але обговорення вдалося змістовним і по деяким цитатам не закінчене.

«Є речі важливіші за віру. Це вдячність і відповідальність».

«Агресію породжує саме беззахисність. І слабкість».

«Міру можливостей наших визначає суто Господь…»