Хлопець ріс серед «кунштів», як тоді називали оригінали, що правили за взірці під час писання ікон. Ці куншти збуджували невситимий інтерес і бажання, якщо не творити так само, то хоча б навчитися зрисовувати. Незабаром йому вже замало було збирати чи копіювати картинки з книг – узявся за власні малюнки. Потяг до творчості спонукав чотирнадцятирічного Миколу, сина різьбяра іконостасів Івана Мурашка, вирушити до Києва та влаштуватися учнем у майстерню до реставратора-копіїста… Кожен учень має потинятися від майстра до майстра, аби збагнути щось путяще – так минуло п’ять років.
За порадою художника Івана Сошенка 1863-го рушив до Північної Пальміри. Іншого вибору в українського маляра не було, дома вчитися можна було, або приватним чином, або… тупцювати на місці. Здобував ґрунтовну художню освіту в Академії мистецтв як вільний слухач: академічні студії, уроки малювання, лекції з анатомії, будівничої науки, нарисної геометрії, історії мистецтв. Професура здебільшого вважала себе за небожителів, тож вчили дещо зверхньо, особисті творчі секрети розкривали без особливої охоти. Завершити повний курс навчання Мурашко не зміг – завадили хвороба та брак коштів, тож змушений був повернутися до України.
Ні на що особливо не сподіваючись, у жовтні 1867 року надіслав до Академії свої малюнки. Сталося диво: на підставі поданих робіт академічна рада надала кандидатові звання вчителя малювання. Оселившись у Вороніжі Глухівського повіту Чернігівської губернії, маючи нестримну жагу писати й викладати, 24-річний Микола Мурашко розпочав педагогічну діяльність. Від 1868 року викладав малювання в київських гімназіях, реальному училищі, Колегії Павла Ґалаґана, давав приватні уроки. І з кожним новим щаблем доля відкривала художнику важливість цього шляху… Не полишав і творчість: 1873-го проілюстрував перше українське видання казок Ганса Крістіана Андерсена – на той час він був уже знаним графіком, створив кілька вдалих портретів, хоча насамперед відомий як пейзажист… Потай плекав мрію відкрити власне ательє, як тоді на французький кшталт художники називали свої майстерні. І була то шалена ідея, бо до нього більшість українських малярів ніколи на подібне не зважувалися.
Офіційною датою відкриття школи вважається 16 вересня 1876 року, хоча практичні заняття розпочалися роком раніше, тільки-но було отримано письмовий дозвіл за підписом ректора Київського університету Св.Володимира. Приватну рисувальну школу Микола Мурашко відкрив власним коштом – просто у маленькій квартирі на Михайлівській вулиці, де мешкав на той час. Згодом меценатом закладу, що перебрався до просторішого приміщення, став Іван Терещенко, підтримували школу й українські художники Ілля Ріпин та Іван Айвазовський, а також звичайні кияни…
Учні вступали до школи протягом всього навчального року й приходили на заняття залежно від наявності у них вільного часу, що вимагало індивідуального підходу до кожного учня й виключало можливість одночасного навчання всіх вихованців за єдиною програмою. Розпочиналось навчання з малювання орнаментів та геометричних форм. Поступово переходили до малювання з гіпсових моделей, набуваючи навичок у відтворенні об'єму, далі малювали з натури та вивчали живописну техніку. Згодом Микола Іванович упровадив метод малювання з пам’яті. Крім занять у класі, великого значення педагог надавав методам милування красою природи, особливо навесні й ранньої осені. Сам же Микола Мурашко багато подорожує Європою: переймає досвід художніх шкіл та академій. З його ініціативи, в Києві щорічно організовуються художні виставки… Учні й викладачі школи брали участь у реставрації фресок Кирилівської церкви та в розписах Володимирського собору в Києві. Прикметно, що школа не брала грошей із бідних і талановитих учнів, ще й платила їм стипендію. Загалом тут здобули художню освіту близько 3000 осіб, серед найвідоміших імен – Михайло Жук, Микола Пимоненко, Олександр Мурашко, Фотій Красицький, Казимир Малевич, Григорій Світлицький, Валентин Сєров, Іван Їжакевич, Петро Холодний, Федір Балавенський... 1901-го рисувальну школу реорганізували в Київське художнє училище.
Живопис – дивна штука: якщо ти навчишся зупиняти життя, ти отримаєш здатність відтерміновувати смерть. Тільки слід збагнути: нащо тобі таке вміння здалося?.. Цей допис підготували бібліотекарі бібліотеки-філії №1 ЦБ Полтавської МТГ. 20 травня 1844 року в містечку Глухові, колишній гетьманській столиці, в родині іконостасного майстра народився Микола Мурашко.
Знаймо, бо ми того варті!