Не всі письменники воліли називатися своїм іменем, а використовували літературне псевдо. Псевдонім — ім'я, яке використовує людина замість даного при народженні, зафіксованого в документах, у публічній діяльності.
Серед псевдонімів в українській літературі є усім відомі імена, але справжнє повне ім'я письменника пригадає не кожний і не одразу. Наприклад, Iван Франко — 99, Пантелеймон Куліш використовував — 47, Олена Пчілка — 44, а Борис Грінченко — 34.
Щоб полегшити Вам це завдання та "не загубитись" у псевдонімах, працівники Центральної бібліотеки пропонують "познайомить" з видатними українськими письменницькими псевдо ХІХ – початку ХХ століть:
Панас Мирний - Рудченко Панас Якович
У Миргороді, в його метриці, було написано відразу два прізвища: Мирний і в дужках Рудченко, але практично до самої смерті, крім близьких йому людей, ніхто не знав про те, що Рудченко і Мирний – це одна людина.
Кобзар Дармограй – Тарас Григорович Шевченко
Крім полум'яного Кобзаря, відомого нам із поезії, існує ще одна іпостась Тараса Григоровича. Її звати Кобзар Дармограй. Шевченко змінював літературні маски так само легко, як одягав кожуха замість костюма.
Іван Карпенко-Карий - Тобілевич Іван Карпович
У псевдонімі Карпенко-Карий поєдналися імена батька та улюбленого літературного персонажа драматурга — Гната Карого — героя п’єси "Назар Стодоля".
Перекотиполе, Василь Чайченко, П. Вартовий - Грінченко Борис Дмитрович
З-поміж псевдонімів, якими користувався письменник у своїй літературній праці, найбільш вдалим визнають його псевдонім П.Вартовий. На сторожі рідного слова, історії, культури він, справді, стояв вартовим. І був першим не в одній її царині.
Любопытный Аверьян, Григорій Квітка-Основ'яненко - Квітка Григорій Федорович
Григорій Квітка народився у дворянській родині в слободі Основа поблизу Харкова. Звідси його літературний псевдонім - Основ'яненко. Крім цього він підписувався як Земляк, Аверьян Любопытный, Фаладей Повинухин, ваш Основ’яненко та інші.
Ієремія Галка – Костомаров Микола Іванович
Окрім історичних праць, Микола Костомаров писав також і художню прозу і поезії. В історію української літератури він увійшов як письменник-романтик. Багато його творів вийшли під псевдонімом Ієремія Галка.
Марко Вовчок - Віллінська Марія Олександрівна
Існує декілька версій про походження її псевдоніма. Більшість науковців й літераторів дотримується думки, що він базується на грі звуків і трансформації прізвища: Марко-вич – Марко-вичка – Марко Вовчок. Хоча вінницький науковиць Василь Борщевський зауважував: «Цілком ймовірно, що псевдонім письменниці походить від подільського села Вовчок». Так, поблизу Немирова є аж два села, що називаються Вовчок!
Іван Нечуй-Левицький - Левицький Іван Семенович
У своєму дослідженні творчості Нечуя-Левицького, Валер’ян Підмогильний писав, що письменник «псевдонім собі узяв – Нечуй – аби панотець Стефан часом не довідалися… про пустобрьоху, сина-письменника».
Микола Хвильовий - Фітільов Микола Григорович
Щасливо знайдений псевдонім – Хвильовий – означив не лише його долю та вибір, але десь і дух усієї неспокійної, до основ збуреної епохи.
П. Грунський, П. Чечвянський, Остап Вишня - Губенко Павло Михайлович
Чому саме такий? Ніхто не знає, мабуть, просто сподобалось таке поєднання слів: тепле, українське, і аж посміхнутися хочеться. Принаймні, так пояснює походження псевдоніма внучка письменника. Ще існує такий варіант: «Свій вибір псевдоніма письменник пояснював тим, «що плід вишні солодкий і смачний, але водночас терпкий і кислуватий, саме таким і повинен бути доброзичливий сміх, а при потребі кісточкою з вишні затиснувши її у двох пучках, можна влучно стрельнути» (О.Слоньовська)
Іван Багряний - Лозов'ягін Іван Павлович
Іван Лозов’ягін мав безліч псевдонімів – від "Сорок Сорок" до "Дон Кочерга". Але по-справжньому прижився та навіть замінив собою справжнє ім’я тільки один – Іван Багряний. Псевдонім обрано, як припускають, під впливом захоплення творами Миколи Хвильового – в текстах його улюблений епітет "багряний" виражав революційно-романтичне поривання. Син Багряного Нестор, який народився вже на еміграції, в одному з інтерв’ю розповів, що дізнався про справжнє прізвище батька аж у дорослому віці.
Дочка Прометея, Леся Українка - Косач (за чоловіком - Квітка) Лариса Петрівна.
Свій псевдонім Лариса Косач запозичила в дядька – Михайла Драгоманова. Він підписувався як "Українець". А оскільки Леся дуже любила свого дядька і захоплювалась ним, то вирішила в чомусь бути схожою на нього. Псевдонім "Українка" з’явився в 1884 році, коли дівчині було всього тринадцять. А Лесею її лагідно називали в сім’ї, тож не дивно, що тверде "Лариса" вона замінила на тендітне та ніжне "Леся".
Колодяжинська (село, в якому мешкали Косачі), Цяцька (за прізвищем своєї бабуні), Олена Пчілка - Ольга Петрівна Драгоманова( за чоловіком Косач)
Українець, Чудак - Драгоманов Михайло Петрович
Припускають, що від його “Українець” взяла собі псевдонім поетеса Леся Українка – племінниця Михайла Драгоманова. "Українець" — не єдиний псевдонім Михайла Драгоманова. Наукові та публіцистичні праці підписував також як "Волинець", "К.Василенко", "М.Галицький", "М.Гордієнко", "П.Кузьмичевський", "П.Петрик", "Чудак".
Олег Ольжич - Кондиба Олег Олександрович
"Ольжич" означало "син Олега", Київського князя, що згадується у літописах як "Ольг". Вибравши собі "княжий" псевдонім, Олег Ольжич прагнув чи не найперше наголосити тривкість і нерозривність зв'язку із надовго втраченим Києвом. Олег Кандиба залишив Україну п'ятнадцятилітнім.