Якщо ви бачили аркан хоч раз, уже не забудете ніколи – ані мелодію, ані потужні, сповнені енергії рухи.
За традицією, аркан танцюють просто неба – ближче до Сонця – і лише під живу музику, адже в аркані заховані елементи медитації та містики і аби це відчути, треба налаштуватись на хвилю живого ритму, увійти в своєрідний транс.
Василь Герасим'юк
Горяни сходилися докупи – повільним кроком, зосереджуючись, концентруючись. Наближаючись одне до одного, готувалися до якогось важливого чину… Тоді наставав момент єднання цих енергій – чоловіки ставали в коло, закладаючи руки одне одному на плечі, творячи цим солярний (сонячний, вогняний) знак. «Вів» один чоловік: він вигукував команди, і живе коло побратимів, як єдине ціле, виконувало відповідні фігури. Руки здіймалися догори, ноги рухалися в чіткому ритмі, – коло крутилося, рухи робилися запальнішими, гупання ніг передавалося горам, вібрація досягала самого нутра Землі. Швидше, швидше, швидше, ще, ще… Рухаючись і зверху нагадуючи, священний арійський символ обертання Всесвіту – Свастя – аркан звільняв шалену енергію ритму, духу та свободи. В аркані є власна драматургія: гуцули кажуть, що спочатку потрібно «народитись», дійти до кульмінації, коли енергія виривається назовні, а в кінці разом з мелодією «померти» – пережити катарсис у танці.
Вважається, що аркан – це частина важливого гуцульського ритуалу посвяти хлопця у леґіні. Після такої ініціації юнак отримував право не тільки танцювати в колі побратимів, а ще й використовувати у вбранні символи чоловічої сили: бартку (топірець) та черес (високий пояс з кількох шарів шкіри, який захищав тіло від протягів, а м'язи попереку – під час важких фізичних навантажень, звичних у горах). Дівчата іноді теж танцювали аркан, правда полегшений, не такий швидкий і складний. Вони приходили на полонину, приносили хлопцям їсти. А якщо не заставали пастухів на місці, то розкладали ватру і танцювали коло неї… То був танець очікування.
Подібні танці є не тільки у гуцулів. Вважається, що за духом та змістом аркан подібний до ірландського «Ev Sistr» та бретонського «Та Ev Chistr, Laou!», також танок відомий в Румунії та Молдові під такою ж назвою.
Іванна Скиба-Якубова