Голодомор… Одна з тем, якої складно торкатися, дуже багато болю… але говорити обов'язково потрібно. 

Колектив бібліотеки-філії №3 під час години пам'яті «Голодомор. Спогади однієї родини…» розповідав учням 5-Б класу 37 школи про складні, болючі і трагічні сторінки нашої історії, зачитуючи оповідання. Вони пронизані болем і в той же час силою духу у боротьбі за життя, незламністю, вірою у краще.

Щоб на декілька хвилин перенестись у ті страшні і голодні роки 1932-1933 років, діти і бібліотекар взяли до рук невеличку книгу «Скриня», яку написала Катерина Єгорушкіна. За допомогою книги розпочали непросту розмову про те, що було в історії нашого народу, коли величезною цінністю були зернята, заховані у скрині.

МИ НЕ МОЖЕМО ЗМІНИТИ МИНУЛЕ. Але можемо зробити все, щоби цінувати життя, щоби не здаватися, щоби лишатися собою. І зберігати те, що нам дороге. Нашу цілісність, нашу силу, нашу культуру, наші реліквії.

На згадку про тих, хто загинули, і на знак того, що ми не здамося, що наша сила проростатиме у всі часи – ми ставимо свічку на вікно. Розповідаючи про це учням зачитали їм оповідання «Страшний сон» Анни-Марії Волосацької із збірки «Зернятко надії». Школярі уважно слухали його, а потім дуже емоційно обговорювали почуте. Кожна дитина, покидаючи класну аудиторію, несла у своїй душі зернятко пам'яті про страшні часи Голодомору та зернятко любові до людей.

У суботу 25 листопада о 16.00 поставте на вікні свічечку. Цей вогник символізуватиме вашу скорботу і пам'ять про мільйони людей, убитих голодом.

А всі ми повинні розуміти, як важливо берегти Життя, як важливо не здаватися. І як важливо пам’ятати! Пам’ять – повага до тих, хто були до нас.