Друк
Категорія: Новини
Перегляди: 473

До бібліотеки-філії №4 завітали дев’ятикласники ліцею №31, які вважають, що саме затишний простір книгозбірні надихає їх на філософські роздуми. Тему для обговорення запропонувала закохана в літературу й поезію Людмила Мандрегеля. Вірш Джонатана Ріда з подвійною назвою "Я - частина втраченого покоління" і "Є надія" став імпульсом для філософських роздумів.

До речі, старшокласники не знали про подвійність вірша Джонатана Ріда. Тому із запропонованих для обговорення питань, вибрали найсерйозніше: що означає бути частиною "втраченого покоління"?

Щоб відчути, про що вели розмову у філософському кафе, прочитайте вірш, який викликав бурхливе обговорення.

Я - частина втраченого покоління
І я відмовляюся вірити, що
Я можу змінити цей світ.
Я розумію, можливо, це шокує вас, але
«Щастя вже всередині тебе»
- Це брехня, насправді.
Гроші зроблять мене щасливим
І в тридцять років я розповім своїй дитині, що
Він - не найважливіша річ у моєму житті.
Мій бос буде знати, що
Мої принципи:
Робота
Важливіше, ніж
родина
Послухайте:
З давніх часів
Люди живуть сім'ями
Але зараз
Суспільство ніколи не буде таким, як раніше
Експерти кажуть мені
Через тридцять років я буду святкувати десятиліття свого розлучення.
Я не вірю, що
Я буду жити в країні, яку сам створив.
У майбутньому
Знищення природи стане нормою.
Ніхто не вірить, що
Ми збережемо нашу прекрасну планету.
І звичайно
Моє покоління вже втрачено.
Нерозумно вважати, що
Надія є.
 

А тепер прочитайте вірш знизу вгору.

Цей "білий вірш" читається в обидві сторони як символ двох протилежних сюжетів розвитку людства. Який з них обирати - вирішувати вам самим. 

Світлі й мудрі (не дитячі) думки дев’ятикласників, впевненість у своїх думках, небажання бути частиною "того" покоління, віра у себе, у свої сили викликають повагу.

Між іншим, юнаки й дівчата нікого не засуджують. Навпаки, вони хочуть зрозуміти "те" покоління. Разом з тим відстоюють право на свободу вибору, бути такими як є, приймати рішення, помилятися, вчитися, розвиватися.