У бібліотеці-філії №4 зібралися діти та дорослі, щоб разом розкрити таємниці звичайних листівок.
Вони давно стали звичним атрибутом будь-якого свята: цікавий сюжет, барвисті кольори, оригінальний декор. Так, звичайною листівкою мало кого здивуєш. Але це коли зроблено не власними руками. І коли не знаєш всіх таємниць листівок.
Навіть сучасним технологіям не вдалося «зжити» зі світу вітальну листівку. Звичайно, найпростіше відправити її електронною поштою. «Але виготовлена власноруч з кольорового паперу, - вважають діти, - листівка і тепліша, і гарніша, і бажаніша».
Зробити її нескладно, а виглядає незвично та цікаво. Така листівка запам'ятається надовго – перевірено і дорослими, і дітьми разом із майстринею Ларисою Гецелевич.
За традицією, на посиденьках розкривали таємниці.
Чи задумувалися ви, що простий клаптик паперу має свою історію? Приміром, у Японії найперші листівки були подвійними, а у США у далекому 1893 їх не надсилали поштою, а дарували винятково як сувеніри. Найперша вітальна листівка датується 15 сторіччям і зберігається у Британському музеї. (Звичайно ж, вона приурочена до Дня усіх закоханих! )
Та все ж офіційною батьківщиною листівки вважається Англія. А її «батьком» - художник Добсон, який у 1794 році в переддень Різдва намалював зимовий пейзаж і сім’ю біля ялинки, а на звороті написав привітання та надіслав своєму знайомому.
Китайці стверджують, що перші листівки були винайдені ними. Справа у тім, що в давньому Китаї існувала традиція: кожен відвідувач повинен мати при собі візитну картку. Якщо гість не заставав господаря будинку, він писав на листівці побажання і залишав картку на порозі. Вважається, що така візитка і була першою листівкою.
За пальму першості сперечаються і французи, і шотландці…
А ми на пізнавальних посиденьках не сперечаємося: читаємо, ділимося інформацією, слухаємо та майструємо руками. Такі зустрічі запам’ятаються надовго. Ми впевнені, що попереду ще не одна листівка прилетить до бібліотеки. І з Чугуєва, і з Харкова, з Ізюму, Гуляйполя, Краматорська, Слов’янська…
