Ліс, луки, річки – це одвічна краса природи. Та чи ж вічна вона? Чи буде отак і завтра, і через роки, і століття? Звісно, що не буде, якщо людина не змінить свого ставлення до природи. Вирубані ліси, затоплені родючі землі, понівечені дерева, зниклі види рослин і тварин, забруднені річки, моря, повітря – все це небажаний вплив людини на екосистему.

Природа схожа на організм людини, тільки дуже великий. Як дихальна система постачає в організм кисень, так і ліси збагачують киснем повітря Землі. Як кровоносна система живить всі клітини людського організму, так криниці, річки, озера і моря несуть воду та поживні речовини до всього живого на планеті.

Серед безлічі екологічних проблем – гостро стоїть проблема збереження водних ресурсів. З давніх-давен українці шанобливо ставилися до криниць та джерел. Воду вважали святою. Прийнято було пити воду з непокритою головою, а перед тим як напитися, перехреститися. Та в шаленому ритмі атомної епохи ми по іншому стали дивитись на світ. Усе беремо від природи, а з віддачею не поспішаємо. І ось прийшов час, коли природа вже не може самостійно загоїти завданих їй ран. Де ж вихід?

Колектив бібліотеки-філії №3 разом із учнями 3-А та 3-Д класів ЗЗСО №37 спробували його відшукати під час години Землі «Пересторога всій Землі, і людству теж пересторога». Говорили про найбільший скарб людства – воду та її значення для всього живого. Пропонували шляхи збереження води, вчилися раціонально її витрачати.

Щороку Всесвітній день води відзначають 22 березня. Традиційно кожний рік присвячується певній темі, яка нагадує, що воду – найбільший скарб людства треба берегти і рятувати. У 2023 році Всесвітній день води, проходив під гаслом «Станьте тими змінами, які ви хочете бачити у світі» і спрямований був на вирішення проблем із водопостачанням та якістю води, яку споживає людство. 

У ході спілкування діти дійшли висновку, що кожен з них може обрати для себе шлях збереження води, а навіть незначні їх дії, якими б вони не були, допоможуть у вирішені водної кризи.

Граючи у гру: кожен з учнів, до кого у руки потрапляла блакитна кулька – краплинка води, говорив про те, що саме він зробить для збереження джерела нашого життя.

Проте як стати дбайливим господарем на землі влучно розповіли прочитані віршовані рядки. Пригадали і слова Тараса Шевченка звернені до нащадків: «Схаменіться, будьте люди, бо лихо вам буде». 

 Пам'ятаймо: наше майбутнє – в наших руках!