Його часто називають автором «Біблії козацтва», йдеться про нашого земляка, козацького літописця Самійла Величка. У лютому ми відзначаємо день його пам'яті. Бібліотека-філія №12 пропонує вашій увазі інформ-хвилинку, присвячену цій видатній особистості. 

Самійло Величко народився 11 лютого 1670 року у селі Жуки Полтавського району. Його батько – козак Василь Величко, служивши біля першої сотні Полтавського полку, був освіченим та впливовим у козацьких колах людиною.

Навчався майбутній літописець у Київо-Могилянській колегії. Бувши поліглотом: знавши латину, німецьку, польську. Служивши канцеляристом у генерального писаря, потім у генерального судді Віктора Кочубея під час гетьманування Івана Мазепи. Величко займався найбільш секретною кореспонденцією, маючи доступ до зашифрованих документів, листів, які адресувалися цареві. Порядні та віддані люди цінувалися і в ті часи: у статусі особистого секретаря та радника Кочубея Самійло Величко прослужив цілих 15 років.

Величко служив старшим канцеляристом у Генеральній військовій канцелярії. Це – як бути державним служачем Офісу президента чи Кабміну сьогодні. Тобто він мав доступ до численних державних документів.

Як людину, близьку до Івана Мазепи, наприкінці 1708 року Самійла Велічка арештували. У в'язниці на Чернігівщині він провів кілька років. Історики вважають, що на волю майбутній літописець вийшов 1715 року за сприяння сина Віктора Кочубея. Де б мав схилити голову літописець на схилі літ? Сім'ї не мав, статків теж. І мала батьківщина, його рідні Жуки, прийняла блудного сина...

Вчителював та займався літературною діяльністю. У цей час він багато читав, зокрема, манускриптів, які збирав упродовж усієї життя. Його колекція мала історичні хроніки, літописи, оригінальні документи, художні твори. Усе це Самійло Величко використав, працюючи над літописом. Зокрема, створюючи свій твір, опрацювавши близько 270 документів, понад 20 історичних праць та стільки ж літературних творів. Величко писав так званим козацьким наріччям – книжковою українською мовою або – бароковою рястою сумішшю української народної та старослов'янської, густо приправленої полонізмами та латинізмами. Своє « Сказання »  характеризує так: «коротенько стилем гісторичним та нарічієм малоросійським справлене і написане тщанням Самоїла Велічка канцеляристи не гайда Війська Запорізького » .

Літопис Самійла Величка – один із трьох основних козацьких літописів. Проте лише робота Велічка залишилася до наших днів в оригіналі. Це найбільш докладне та систематичне виклад історії Гетьманщини від її заснування до початку XVIII століття. На схилі літ він повністю осліп. З того часу сторінки свого твору він надиктував найнятим писарцям. Літописець помер у Жуках. Було це у лютому 1728 року. Вітри години розвіяли могилу літопісця. Та праця його була не марною. 2003 року започатковано обласну літературну премію імені Самійла Величка та встановлено пам'ятний знак.