Літературна година «Ода до радості», що відбулася у бібліотеці-філії №4, була присвячена життю й діяльності Олени Теліги. Зараз її називають однією з найяскравіших постатей українського спротиву під час Другої світової війни. Її сучасники називали Олену людиною з майбутнього.

«Життя - це боротьба, а боротьба - це справжнє життя», - писала героїня роману «Неймовірна. Ода до радості» Ірен Роздобудько. «Для мене було дуже важливо написати оригінальну книгу, не біографічну, та зрозуміти Олену зсередини. І було б щастям, якщо я правильно її зрозуміла, якщо вона дійсно була такою, якою я її собі уявляла», - ділилася думками відома письменниця.

Доля помережила життя Олени червоними і чорними мережками. Були радощі, був і сум, але її життя надзвичайно цікаве, сповнене різноманітних знайомств і зустрічей. Дмитро Донцов, Улас Самчук, Євген Маланюк, Олег Ольжич…

Все, що ми знаємо про Олену Телігу, міститься у спогадах її сучасників - друзів, подруг, побратимів, однодумців. Від неї ж самої для нас залишилось близько 40 віршів, кілька публіцистичних статей і одне напівбіографічне оповідання.

«І коли я дізналась про неї майже все, що могла, – зрозуміла, що це людина, яка писала саме про нас і про наш час. І дуже мені захотілося, щоб люди по-іншому подивилися на людей – Олену Телігу та її сучасників, – які починали встановлювати незалежність України. У них це не вийшло, – але в нас вийде обов’язково». Юнаки та дівчата долучилися до розмови. У кожного своя думка про героїню, про ту складну епоху, у якій можна заблукати, якщо не обговорювати, не дискутувати, не читати…

22 лютого 1942 року Олену Телігу було розстріляно в Бабиному Яру. В камері, де вона перебувала перед розстрілом, знайшли напис, зроблений її рукою: «Тут сиділа і звідти йде на розстріл Олена Теліга». Зверху було викарбуваний стилізований під меч тризуб.