Свій з-поміж чужих, чужий з-поміж своїх. Розумний, із гарними манерами інтелігент, але полум’яний більшовик. Безпосередній учасник жовтневих подій та громадянської війни, але одружений на дворянці, з якою не полишив «антикласових зв’язків». Поборник національного відродження, що сприяв поширенню в народі ідей Української Революції 1917-1920 років. Начальник штабу групи військ Херсонського напрямку, котрий сприяв встановленню в Україні більшовицької диктатури, а складає українські підручники. Зрештою, живий, а тому незручний свідок буремних подій… Особисто для себе та родини він побачив єдиний вихід із соціального чорторию – літературна творчість... Своєю першою п’єсою Микола Куліш ніби намагався попередити своїх сучасників про те, до чого приводять утопічні ідеї, які намагаються втілити в життя.
9-те листопада 1924-го, Український державний академічний театр імені Івана Франка. Проникливі драматурги вміють читати знаки долі, але сам автор не сподівався на таке бурхливе сприйняття, як акторами, так і глядачами, першої професійної п’єси «97», що стала окрасою театрального сезону 1924-1925 років. Під театром чергували карети «швидкої допомоги»: під час вистави жінки в харківському залі непритомніли… За перший сезон спектакль давали більше п’ятдесяти разів, – такого досі не було із жодним сучасним спектаклем. Це виглядає майже нереально, але 1925-го «97» поставили в Нью-Йорку та інших містах США… Зустріч із Лесем Курбасом круто змінила не лише біографію, а й творчий метод Куліша. Це була єдина й цільна лабораторія української культури. Буквально за кілька місяців Микола Куліш перетворився на одну з центральних постатей культурно-мистецького життя, а невдовзі став незаперечним провідником тодішньої української драми.
Є такі сміливці, які лізуть у пащу дракона, бо ніхто крім них поперед батька у пекло не пнеться… За десять років все кардинально змінилося. П’єси Миколи Куліша більше не були на часі, їх наважувався ставити в Україні єдиний театр, «Березіль». На початку 1933 року цькований з усіх боків драматург залишив Харків і подався у мандри – шукати підтримки у рідної землі. Побував на малій батьківщині, сходив Дніпровський повіт, перебрався в іншу губернію. Враження від побаченого перетворилися на кару… жодна революційна ідея не вартувала людських жертв. І Куліш це чітко усвідомлював. Драматургія завжди була для нього літературною терапією, здатною здолати душевну каламуть, соціальне сум’яття та особисту незлагоду. Глибокої ночі, коли дружина та діти поснули, до світанку над письменницьким столом тьмяно блимав каганець, а пережите й осмислене оживало на папері.
24-те вересня 1933-го, «Березіль». Вистава, що готувалася посеред Голодомору, була наче останній ковток свободи для покоління Розстріляного Відродження: коли один з героїв абсурдистської «Маклени Ґраси» казав, що світ знавіснів і кружляє в смертоносній каруселі, то це й була найточніша фіксація катастрофічного світовідчування початку тридцятих. Вистава виявилася останньою Кулішевою художньою річчю, яку побачила публіка. Панівна верхівка збагнула підтекст: твір – не про Польщу, а про Україну, демонським грачем у ній виступає партія. Після сьомої вистави п’єсу заборонили (оригінал тексту драми був загублений, в шістдесятих роках ХХ сторіччя його відновили актори, що грали у виставі), «Березіль» ліквідували. Миколу Куліша засудили до десяти років Соловецьких таборів із конфіскацією майна.
3 листопада 1937-го, Сандармох. Йому була вготована камера-одиночка, що позбавляло права працювати, гуляти на свіжому повітрі та користуватися шпиталем. Сльозами і кров’ю писав, здається, останню в житті п’єсу – драму власного життя. До того страшного дня, похований живцем, втрачаючи відчуття реальності, балансуючи на межі божевілля, копирсаючись у минулому, на світло денне він видобував правду про те, що колись довелося пережити…
18 грудня 1892-го, Чаплинка. Напередодні свята зимового Миколая на Одещині в родині наймитів Гурія й Уляни, корінного селянина та станової козачки з Полтавщини, народився хлопчик...
Цей допис до ювілею українського драматурга підготували бібліотекарі бібліотеки-філії №1 ЦБ Полтавської МЦБС... Микола Куліш був реабілітований 4 серпня 1956-го за відсутністю складу злочину. Та, на жаль, жодна реабілітація не в змозі повернути час назад і віддати нам наше, залишивши серед живих геніїв і просвітників, жорстоко відібраних у народу, який так потребує світла та світил.
Знаймо, бо ми того варті!