Кожен народ має свої звичаї та традиції які формувалися протягом багатьох століть. Вони освячені віками. Бібліотека-філія №12 пропонує до вашої уваги українські літературні вечорниці «У кожен дім – традиції та звичаї народу». Здавна існувала у нашого народу чудова традиція – вечорниці. Ми на вечорницях відроджуємо усе найдорожче, що є у народу: його мову, пісню, історію.
Серед численних жіночих свят є празник святої великомучениці Катерини, що припадає на 7 грудня.
Цей день вважається святом дівочої долі. Наші пращури свято вірили, що при народженні людини Бог неодмінно посилає їй долю – добру чи лиху. Згадаймо класичні зразки пісень:
Численні поетичні зразки про нещасливу долю майже в усіх класиків української літератури, зокрема в Т.Шевченка. Особливо поетично змалював він жіночу долю в поемі «Катерина».
Роль щасливої долі – понад усе в житті. Пам’ятаєте відому жартівливу пісню:
Дівчата ворожать, закликаючи свою долю, а парубки напередодні цього дня повинні постувати – тоді доля пошле їм гарну дружину.
Надвечір незаміжні дівчата сходяться до одного дому та готують разом вечерю, до цієї ж хати сходяться хлопці. За вечерею молодь веселилася, співала пісень, переважно колядкових, в яких згадувалося про долю.
Перед тим як заспівають перші півні, дівчата загортають спільно приготовлену вечерю в новий рушник і йдуть до воріт «закликати долю». Дівчата брали по черзі зав’язане в рушник горня з пшоном, виходили до воріт і, вилізши на них, запрошували:
- Доле, доле, йди до нас кашу їсти!
Якщо в цей час заспіває півень – доля обізвалася.
9 грудня - «зимового Юрія» або Георгія Побідоносця. За однією з легенд Георгій здобув блискучу перемогу над страшним Змієм Драконом. Святий є покровителем України, а також Київської області (зображений на прапорі та гербі Київщини) і головної святині Галичини та Львова — собору Святого Юра, збудованого за часів козацтва.
Нерідко святий Юрій зображується з двома вовками. Він, як мовить народна казка, віддає на службу одному витязеві двох хижаків. Є така легенда, що людину можна перетворити у вовка терміном на 1, 3 чи 5 років, і святий Юрій за провину може віддати вовка – перевертня людині в прислугу.
Образ вовка – воїна досить широко розповсюджений в Україні, в билинах київського циклу.
Подібне зустрічаємо і в «Слові о полку Ігоревім». Змальовуючи образ князя Всеслава, автор називає його чарівником, воїном – перевертнем чи вовкулакою, котрий удень «людям суд чинив, князям городи городив». Коли ж настигали сутінки, то:
Багатьох рицарів – козаків у народних оповідках називали характерниками, вовкулаками – перевертнями. Це стосується й отамана Івана Сірка, який нікого й нічого не боявся. Відтак образ героїчного воїна у легендах часто порівнюється з вовком – натурою сміливою й хитрою. Тому природно, що ці риси перейшли й на святого Юрія як рицаря і покровителя воїнства.
13 грудня – апостола Андрія Первозваного. Переказ переповідає, що святий апостол Андрій Первозваний першим приніс християнську віру в Київ.
Перед днем Андрія за традицією потрібно паритися в лазні, щоб весь рік не хворіти. Вранці 13-го грудня віруючі люди обов'язково відправляються до церкви на святкове богослужіння. Цього дня прийнято молитися про здоров'я родичів, особливо за дітей.
Вважається парубоцьким святом і продовженням молодіжних гулянь, де юнаки й дівчата шукали собі пару. Дівчата до сходу сонця замішували тісто, додавали туди мед, родзинки, зверху посипали маком і випікали калиту (обрядовий хліб).
Після Варвари підряд ідуть Сава і Микола. «Варвара мости мостить, Сава гвозді гвоздить, а Микола прибиває».
19 грудня – Святителя і чудотворця Миколи. Зимовий Миколай - покровитель усіх бідних і знедолених. Найбільше на це свято чекають діти. Діти свято вірили в існування доброго захисника і намагалися не гнівити «діда Миколая, який знає про все».
