Німецький учений, юрист, доктор обох прав (світського і церковного), талановитий представник літератури раннього німецького гуманізму Себастіан Брант  надрукував 1494 року в Базелі сатиричну поему під дивною назвою «Корабель дурнів».  Поему відразу ж переклали латинською мовою, і вона стала відома вченим усієї Європи, бо латинь тоді була мовою науки. Прочитали поему своїми мовами французи, голландці, англійці. За життя автора «Корабель дурнів» мав шість видань. А в XVI ст. перевидавався 26 разів! Такий надзвичайний успіх на світанку книгодрукування випадав на долю мало якої книжки. Успіху книзі додавали гравюри молодого Альбрехта Дюрера.

Себастіан Брант у своїй сатиричній поемі «Корабель дурнів» дає в руки людям дзеркало, щоб вони впізнавали самих себе поміж дурнів і, набираючись розуму, ставали кращими. Автор у поемі будує корабель, на який садовить дурнів, тобто всілякі персоніфіковані дурощі, і везе їх у країну Дурляндію. По дорозі кепкує з дурнів, засуджує їх, картає. І все те «задля користі й доброго навчання», «задля… заохочення до мудрості й …викорінення дурості та в ім’я виправлення роду людського».

Поет сміється із себелюбців, лжевчених, балакунів.

Нещадно разить Брант ворожбитів, магів, астрологів. Засуджує батьків, які не привчають дітей змалку до праці й вирощують із них дармоїдів та гультяїв. Він обурюється вчинками донощиків, підлиз, майстрів роздмухувати чвари.

Ганить Брант нероб, картярів, п’яниць, чоловіків, що женуться за модою, лихих жінок.

Багато інших пороків затавровано гострим пером сатирика. Деякі з них дуже живучі, трапляються вони і сьогодні. Саме тому книга С. Бранта з інтересом читається й сьогодні.

Цей допис підготували бібліотекарі бібліотеки-філіалу №5.