«Яка з моїх книжок переживе мене, не знаю. Моя творчість – це наче матрац або металева сітка в ліжку, підвішена на багатьох розмаїтих зачепах. Залежно від того, якою буде наступна епоха та які в ній з’являться ґатунки інтелектуальних резонаторів, певна книжка може відгукнутися співзвучно, а може й не відгукнутися… Ці питання непередбачувані». (С. Лем)
Оптони, лектони, тріони і фантоматони... Скоріш за все, ці слова вам невідомі, проте більшістю предметів, які вони називають, ви користуєтеся щодня. Ще в середині ХХ століття класик польської наукової фантастики Станіслав Лем передбачив майбутнє, в якому ми нині живемо – електронні книжки, планшети і смартфони, всесвітня мережа Інтернет, Ґуґл і навіть Матрікс. Він став свідком того, як збулось багато з його передбачень, і це його дивувало.
Станіслава Лема (1921-2006) представляти немає потреби. З-під його пера вийшли близько 200 художніх творів, найвідоміші серед яких – «Магеланова хмара», «Соляріс», «Астронавти», «Фіаско», «Кіберіада», «Казки роботів», «Голос Бога». Його книги перекладено 46-ма мовами світу та видано мільйонними накладами.
Твори Станіслава Лема можна сміливо рекомендувати не лише поціновувачам фантастики. Так, в його книгах багато космосу, пригод і подорожей, та далеко не останнє місце тут займають глибоко філософські і психологічні роздуми про людство та його майбутнє: Станіслав Лем ставить багато запитань, але відповіді на них потрібно шукати самому читачеві. Проте здається, щоби проінтерпретувати ту суму ідей і пророцтв, які містяться в його творах, напевно, треба мати знання на рівні цілих наукових інститутів… Цікаво, що свого часу були певні сумніви у тому, чи справді Лем все те написав сам, бо не може ж такого бути, щоб людина була такою освіченою і знаючою в найрізноманітніших царинах. Це мало досить кумедні наслідки. Так, у 1964 році після того, як Лем опублікував свою знамениту «Суму технології», його викликали на дискусію члени Польського філософського товариства, бо вони не вірили, що людина може пізнати стільки аспектів, стільки сюжетів і нюансів. Однак Лем дискутував з найвідомішими польськими філософами як рівний. Подібне трапилось і коли Лем написав працю «Філософія випадку», що стосується літературної теорії структуралізму. Польські філологи знову ж таки не могли повірити, що він, маючи всього лише базову медичну освіту, може настільки глибоко орієнтуватися в останніх трендах структуралізму. Станіслава Лема викликали на ще одну дискусію в Інститут літературних досліджень Академії наук Польщі, в результаті з’ясувалось, що Лем і в цій галузі без проблем може доводити свої рації…
Умовно його творчість можна поділити на два періоди: до 1956 року – «утопічний» період, – коли він описував світи, сприятливі для жителів, і період, що настав після подій 1956 року в Польщі (народні протести, придушені комуністичним режимом), коли його погляди змінилися і письменник почав описувати антиутопічні, недоброзичливі світи… На схилі літ Лем писав філософські есе, став песимістом і агностиком. «Люди не хочуть жити вічно. Люди просто не хочуть помирати».
Цей допис бібліотекарі бібліотеки-філіалу №1 Полтавської МЦБС підготували до 100-річчя від дня народження Станіслава Лема: письменник-фантаст, філософ і футуролог народився 12 вересня 1921 року. Дитячі та юнацькі роки майбутнього письменника минули у Львові, про що він розповів в автобіографічній книзі «Високий Замок». З приходом радянських військ та зміною кордонів у 1945 році родина Лемів виїхала зі Львова, аби вже ніколи не повернутися до рідного міста. Попри це, мешкаючи у Кракові, Відні чи Берліні, Станіслав Лем завжди наголошував «Я львів'янин і львів'янином залишуся до смерті. Нічого змінити не можна, люди і народи то не шафи, яких пересувають з кута в кут»…
Знаймо, бо ми того варті!
Читаймо, бо ми того варті!