Не секрет, що діти важко сприймають довгі повчання та моралізаторство дорослих. «А от казка – прекрасний спосіб подати важливу інформацію в ігровій формі, - впевнена полтавська дитяча письменниця Тетяна Ваценко. – Але казку слід читати разом із дітьми».

Разом із казкаркою, прихопивши збірку віршів «Країна Навпакинія» та поему-казку «Курдуплик», відправилася на гостини до другокласників.

Чарівний приліт казкарки  змусив дітей повірити в дива. Ніхто не зміг зрозуміти, як все сталося. А доки діти не встигли оговтатися, пані Тетяна вже зачарувала їх своєю веселою вдачею та артистичністю.

Разом читали вірші – сучасні, смішні і повчальні, запитували, відповідали, вчилися уявляти… Рахували разом мишок, що намальовані у книжці. Тетяна Федорівна розповідала школярам цікаві історії написання віршів, навіть спробували разом скласти власний.

Читаючи казку про Курдуплика, діти, рухаючись по ходу сюжету, одразу пояснювали, чому той чи інший вчинок – гарний, а той – поганий. Так ненав’язливо шукали істину. Чим відрізняються  хитрість і кмітливість? Чому страх не завжди є боягузством? Разом із казковими героями Тетяни Ваценко вчилися розрізняти добре і погане, співчувати героям. 

Такі протиставлення дітям допомагають зрозуміти, що добро переможе.  Це допомагає малечі спокійніше сприймати життєві негаразди, розуміючи, що вони – не назавжди. А ще розвивають мислення, уяву, спонукають до аналізу та обговорень.

І не кажіть, що діти не люблять читати! Можливо, справа у нас самих, дорослих? Перегляд літератури «Почитаємо книгу разом», яка діє у бібліотеці-філіалі №4 – саме для Вас!