26 квітня 1986 року відбулася трагедія, яка розділила нашу країну на «до» і «після». Апокаліпсис - інакше і не назвеш цю подію: вибух на одному з реакторів Чорнобильської АЕС. 35 років відділяє нас з вами від того чорного дня. Багато це чи мало? Невидимий ворог, радіація, є фон підвищений, а люди живуть!

Бібліотека-філіал №12 пропонує вам перенестися у світ людей, які пережили наслідки аварії і після евакуації повернулися додому. 

Ось історія жительки села Залісся Розалії Отрошко, що знаходиться за 15 кілометрів від ЧАЕС. Одинока жінка, зараз їй було б 89 років. Зі слів пані Розалії, колишньої вчительки української мови та літератури: «Після евакуації через аварію, після невеликого проміжку часу в Залісся повернулося чимало людей. А вже через 10 років всі знову роз’їхалися, і вона залишилась одна єдина жителька на все село. Бо жити було не можливо: світла немає, магазинів теж, «автолавка» не приїжджає, про медицину і не чули. Аварія знищила все. На евакуйованій території документи вчительці не відновили, оскільки говорили, що їх утилізували, роботи не було, грошей не платили, тому вона змушена була повернутися в «заражену» зону. Постійно вірила, і не вртачала надії на повернення в рідну домівку. Вижила - чудом. Жила з городу та саду. У місто їздила попутним транспортом раз на півроку. Єдиний хто їй допомагав - це місцевий лісник. Заходив у гості, привозив дрова, хліб, подарував радіо. Пані Розалію рятували від самотності книги, які любила читати понад усе. Хоча у минулому вона мала велику бібліотеку, але мародери не залишили практично нічого. Слухала новини по радіо, писала вірші, перечитувала старі газети, неначе поверталася в спокійне минуле. 

Туристи - «сталкери», які згодом стали приїжджати у Залісся, завжди привозили жінці продукти і медикаменти. Вона соромилася брати їх у людей, але куди подінешся?! Дякувала Богові, що жива.

Але нажаль п’ятого грудня 2015 року, лісник, привізши дрова, знайшов пані Розалію мертвою, померла уві сні у віці 85-років. Ось така історія зі смаком полину.