У цьому році виповнюється 35 років трагедії на Чорнобильській АЕС. Ця аварія викликала екологічну катастрофу на величезній території, загибель людей, підірвала довіру світової спільноти до атомної енергетики. АЕС практично перестали будувати.

І хоча енергетики-атомники вважають, що альтернативи атомній енергетиці в Україні немає (70% української електроенергії виробляють саме АЕС), проблема утилізації відпрацьованого палива залишається.

Бібліотека-філіал № 11 пропонує відкрити книгу «Основи загальної екології», у якій читаємо: «…в результаті виробництва «дешевої» атомної енергії виростають гори смертоносного радіоактивного матеріалу – відпрацьовані твели, контейнери, машини та механізми, навіть костюми й рукавички обслуговуючого персоналу – все це необхідно десь захоронити. Радіацію неможливо «виключити», всі ці відходи не спалиш, не знищиш будь-яким способом – їх треба десь надійно захоронити, бо вони ще сотні й тисячі років будуть смертельно небезпечними для всього живого. Але ж нині в світі не існує надійних методів тривалого зберігання радіоактивних відходів. У процесі зберігання контейнерів з відходами вони не повинні стикатися з підземними водами, підземні камери, де їх зберігають, потрібно вентилювати (протягом сотень років), бо за рахунок виділення тепла з відходів контейнери нагріваються до 200 градусів Цельсія, і їх бетонні стінки можуть потріскатися. І проблема полягає не лише в тривалому зберіганні радіоактивних відходів, які накопичуються в результаті роботи АЕС. Самі АЕС через 25-30 років стають настільки радіоактивними, що їх потрібно демонтувати або консервувати (на сотні років)».

Скільки ж коштує демонтаж АЕС? Наприклад німецькі ЗМІ повідомляють: на те, щоб спочатку убезпечити, а потім демонтувати шість енергоблоків АЕС у східнонімецькому Любміні, уже витратили понад 3 мільярди євро з державної скарбниці. Роботи тут ведуться з 1995 року, і триватимуть, імовірно, до 2028 року. Це лише один приклад.

Охолоджувальна вежа АЕС у Мюльгайм-Керліху в момент контрольованого знесення

Втім, такі терміни й витрати - це ніщо, порівняно з тим часом і тими грошима, які знадобляться для тривалого безпечного захоронення радіоактивних відходів. Тут ідеться про сторіччя й десятки мільярдів.

У будь-якому випадку в 2017 році чотири оператори німецьких АЕС, приватні компанії Eon, RWE, EnBW і Vattenfall, внесли 24 мільярди євро в спеціальний державний фонд, перед менеджерами якого поставили завдання до 2100 року збільшити цей капітал приблизно до 169 мільярдів євро. Саме стільки, згідно з прогнозами, доведеться загалом заплатити за тимчасове зберігання й остаточне захоронення тих радіоактивних відходів, які накопичаться в Німеччині до моменту відмови від ядерної енергетики до кінця 2022 року.

Такі витрати, як правило, не враховують при підрахунку вартості електроенергії, що виробляється атомними електростанціями.