Рене Декарт народився у Франції 31 березня 1596 року. Він отримав від батька невеликий спадок, який дозволив йому присвятити своє життя науці та подорожам. З 1604 по 1612 роки навчався в єзуїтському коледжі, де отримав хорошу гуманітарну та математичну освіту. Також він проявляв великі здібності до філософії, фізики та психології. Через слабке здоров’я директор коледжу звільнив Декарта від відвідування ранкових богослужінь і дозволив йому залишатися у ліжку до полудня — звичка, яка збереглася у Декарта на все життя. 

Коли йому виповнився 21 рік, він кілька років служив добровольцем в арміях Голландії, Баварії та Угорщини. За цей час він набув непоганих військових навичок, а також деяких авантюрницьких рис характеру. Йому подобалося брати участь у балах та азартних іграх — при цьому гравцем він був дуже хорошим, в чому велику роль зіграв його математичний талант.

У бібліотеці-філіалі № 11 є книга «Колумби математики», з якої дізнаємося, що Декарт 20 років прожив у Голандії. Кожний день цього двадцятиріччя був підпорядкований одній меті – проведенню численних дослідів, обдумуванню і написанню наукових трактатів. За цей час змінив 34 квартири. Як тільки інкогніто дивовижного іноземця розкривалося, він негайно змінював квартиру, ховаючись від непотрібної йому слави.

У 1649 році шведська королева Христина запросила Декарта давати їй уроки філософії. І хоч як він любив волю і самотній спосіб життя, він не міг не проявити поваги до королівського прохання.

Королева призначала заняття з філософом на 5 годину ранку. Через усе місто вчений повинен був у холодній кареті їздити в царський палац. Зима того року особо лютувала і вчений скоро застудився. Хвороба швидко прогресувала, і на дев’ятий день Декарта не стало. Оскільки в Стокгольмі не було католицького кладовища, могилу вибрали там, де ховали бездомних і нехрещених дітей.

Цікавим постскриптумом до смерті цієї великої людини, яка віддала багато сил вивченню взаємодії тіла і душі, може послугувати історія його власного тіла після смерті. Через 16 років після його смерті його друзі вирішили, що тіло має знаходитися у Франції. Але труна, яка з цього приводу була надіслана в Швецію, виявилась занадто короткою. А тому шведська влада, не довго думаючи, вирішила відділити голову Декарта від тіла і поховати її окремо — до того часу, поки не будуть отримані розпорядження з Парижу.

Поки залишки філософа готували до відправки у Францію, французький посол вирішив, що непогано було б мати яку-небудь пам’ятку про великого співвітчизника. А тому він відрізав вказівний палець на правій руці Декарта. Тим часом тіло без голови і пальця, було з великими церемоніями перепоховано в Парижі. Через декілька років один армійський офіцер викопав череп Декарта, як сувенір, який потім протягом 150 років подорожував від одного колекціонера до іншого, поки, нарешті, не був похований у Парижі.