«…Шукаю в різних місцях те, що давно минуло, особливо – перші сліди наших слов’янських предків»
В рамках серії «Землею Полтавською» працівники Полтавської міської центральної бібліотеки представляють вашій увазі краєзнавчий цикл про «знайомих незнайомців», які пов’язали своє життя з Полтавським краєм.
Хтось вірить у фатум, хтось — у випадковий збіг численних обставин. Життєвий шлях відомого українського археолога-самоука чеського походження Вікентія (Чеслава) Хвойко (1850—1914) скидався на неймовірне хитросплетіння одного й другого.
Народився він у збіднілій шляхетній родині (родовід вели від славетних лицарів ордену Честославів), здобув освіту в комерційному училищі в Чехії. Перебуваючи в Празі, захопився давньою історією та старожитностями (був знайомий з тогочасними антикварами Праги). Далі його доля робить різкий кульбіт, і молодий Вікентій (подейкували, що з особистих мотивів) переїздить до Києва. Нікому на той час не відомий, він спочатку викладав німецьку мову, малювання, фехтування. Згодом зайнявся агротехнічною справою з вирощування нових сортів проса і хмелю, запропонувавши тогочасним аграріям Києва створити … чеські пивоварні. Результати праці були доволі успішними (його роботи відзначені нагородами на виставках у Ромнах, Харкові, Парижі).
Аж раптом стався прикрий і водночас визначальний «випадок». Неподалік Києва вщент вигоріла лабораторія, де молодий науковець проводив свої досліди. У вогні згоріли всі його записи, аналізи, креслення і навіть здобуті медалі. Та несподівано на згарищі у землі дослідник помітив рештки скляних різнокольорових браслетів. Київські знавці старожитностей ідентифікували їх жіночими браслетами часів Київської Русі, за які дали молодому вченому 60 рублів (на той час не малі кошти). І він вирішує поставити крапку на агрономії і присвятити себе археології.
З 1893 по 1914 рік Хвойко дослідив археологічні пам’ятки майже всіх епох історичного розвитку суспільства на території України. Його розкопки охоплюють території сучасних Київської, Черкаської, Полтавської, Сумської, Житомирської та Хмельницької областей. Археолог вивчав та описував пам’ятки бронзової доби (ІІІ - кінець II тис. до н.е.), городища й кургани скіфо-сарматського періоду (VII-III ст. до н.е.), зарубинецької (200 р. до н.е. - 200 р. н.е.), черняхівської (100-500 рр. н.е.) і ранньої слов’янської культур (VI-IX ст. н.е.), середньовічні міста-фортеці доби Київської Русі. Він пролив світло на історію східних слов’ян, дослідивши поселення VII-VIII століть та могильники сіверян у с. Броварки на Гадяччині, що доводило автохтонність слов’янського населення Середнього Придніпров’я.
Про подальші хитросплетіння долі видатного археолога, який досліджував прадавню історію українських земель та пов’язав своє життя з Україною, ознайомтесь у наступній публікації. Далі буде!