Автору археологічної знахідки світового значення
Борису Мозолевському присвячується.
Основою Музею історичних коштовностей України стали знахідки людини, яка до цього 13 років працювала кочегаром - Бориса Мозолевського. Це сьогодні про Бориса Миколайовича Мозолевського пишуть як про дослідника Скіфії, українського археолога і поета, товариша Василя Стуса.
Як дійсно радянська людина, свої перші вірші Мозолевський писав російською. І вони завели його до дисидентів і накрили «ковпаком КДБ». Внаслідок цього його ніде не брали на роботу і в далекому 1971 році його вважали неблагонадійним дисидентом. Археолог згадував про це так: «Коли зашморг мав уже зовсім зійтися навколо моєї шиї і мені світило на кілька років поміняти клімат, збагнув я, що врятувати мене може тільки відкриття світового значення». І таким дивом стала царська пектораль.
Як це було? Наприкінці 60-х в Дніпропетровській області масово розробляли кар’єри. Археологи намагалися встигнути максимально швидко дослідити скіфські кургани, які планово знищували. Штатних археологів бракувало, запросили позаштатних. Так Борис Мозолевський почав їздити в експедиції. Товста могила стала першою експедицією, яку він очолив офіційно.
У цьому, 2021 р., виповнюється 50 років як експедиція, очолювана Мозолевським, знайшла найціннішу археологічну знахідку ХХ століття – скіфську пектораль. Це коштовна прикраса вагою один кілограм 150 грамів золота вищої проби є витвором натхненної праці людських рук, що пережив століття й дійшов до нас.
Золота скіфська пектораль стала тільки початком. Під час усіх наступних експедицій в усіх курганах, які досліджував Мозолевський, вдавалося знайти щось цінне. Дружина вченого, Віра Данилівна, згадувала: «Це дратувало: всі копають, а він знаходить. Ніби з землі сипалося. Мені розповідали історію, як було знайдено знамениту чашу з Гайманової могили. Експедицією керував Василь Бідзіль. Борис там був рядовим працівником. І так сталося, що він провалився ногою в нішу, де й було заховано чашу».
«Коли і я за караваном
Піду, згорнувши днів сувій,
Я скіфським золотом курганним
Залишусь в пам’яті твоїй», - звертався Борис Миколайович до дружини у вірші «Скіфське золото».
Пектораль стала віхою і в житті і в поезії: Мозолевський стає україномовним поетом.
«… як людина емоційна він вирішив, що це сама рідна земля послала спасіння. І тоді він задумався: а хто ж я такий? Я — син своєї землі. А пишу російською?». Ось тоді він свідомо перейшов на українську. «Допоки кожен народ осоружної імперії, котрий «з’єднала великая Русь», зокрема й російський, не буде відповідати за свої вчинки самостійно, не зможе зазнати щастя й Росія, — писав він. — Усі мої подальші твори вже не могли не писатися мовою, якою мені не сором було спілкуватися з земляками».
Докладний опис про історію найвідомішої історичної знахідки тут:
Філіпчук Н. Борис Мозолевський: «За всі свої одкровення я заплатив лише 13 роками кочегарства». 21 червня 1971 року було знайдено Золоту пектораль. В Україні ця знахідка стала найбільшою у XX столітті [Електронний ресурс] // Голос України [сайт].- 2019.- 26 червня.- Режим доступу: http://www.golos.com.ua/article/318671 .- (Дата звернення 04.02.2021). - Назва з екрана
З поетичною творчістю відомого археолога ви можете познайомитися тут:
Борис МОЗОЛЕВСЬКИЙ. 1936–1993 http://poetyka.uazone.net/mozolev- (Дата звернення 04.02.2021). - Назва з екрана
