Осінь щедра не лише золотими врожаями, а й щирими, теплими святами! Справжній букет неймовірних емоцій подарував відвідувачам бібліотеки-філії №7 Центральної бібліотеки полтавської МТГ концерт «Музичний калейдоскоп осінніх свят» народного аматорського хору «Калина» Зінцівського будинку культури Терешківської ОТГ. Своїми барвистими піснями артисти нагадали всім присутнім про цілу низку важливих подій осіннього календаря.
З нагоди Дня козацтва у залі звитяжно й піднесено лунали славетні пісні: «Їхали козаки, їхали по полю», «Гей, соколи» та «Ой полечко, поле».
Особливо зворушливим моментом стало привітання колективом працівників бібліотеки із Всеукраїнським днем бібліотек — артисти подарували нам ніжну й теплу пісню «Мамина хустка».
Жовтень також відкриває Міжнародний день музики, а кожен, хто завітав цього дня на концерт, є справжнім поціновувачем мелодійного мистецтва. Глядачі з величезним захопленням підспівували пісням про любов до рідної землі — «Ми діти твої, Україно», «Край», «Ой, калина-любов», а також композиціям, що оспівують красу українських звичаїв та родинне тепло — «Ой при лужку», «Українські дівчата», «Вишиття на долю» та «Мамині яблуні».
У залі панувала неймовірно дружня та радісна атмосфера! Посмішки не сходили з облич присутніх не лише під час виконання запальної пісні «Посміхалися», а й під час колоритного виступу з піснею «Ой, біда, подруженьки».
А під час композиції «Струмок» важко було втриматися, щоб не піти в танок, адже соліст Олександр Кієнко неймовірно вправно та драйвово не тільки співав, а й пританцьовував.
А щоб ніхто не сумнівався, що українці — народ гостинний і щирий, під час виконання пісні «Українці люблять сало» усіх присутніх частували справжнім українським салом!
Глибоким, змістовним і проникливим доповненням концерту стала поезія Володимира Івановича Анацького. Його вірші були різними: ніжними й ліричними — про жінку та осінь, та патріотичними — про рідну Полтаву й Україну. Особливо боляче й трепетно лунали рядки про Алею слави та загиблих героїв. Автору було непросто читати цей вірш, адже зовсім нещодавно на війні загинув його син... Весь зал у глибокій пошані та зі сльозами на очах розділив цей біль із поетом.
Фінальна пісня «Країна буде», як і весь концерт, вкотре довела: наш народ багатющий на пісні, бо ця співучість передається нам віками через гени. Це пісня про нашу незламність, силу та нескореність. Так було завжди, і так буде далі — кожну мить і кожен день!
