Лайлива свекруха, язиката невістка та конфлікти поколінь у сімейних стосунках. Хто ж не знає відому повість про родину Кайдашів Івана Нечуя-Левицького? Усім вона запам’яталася не лише сюжетом, а й колоритним лихослів’ям. У наш час автентична українська лайка поступилася місцем обсценній лексиці російського походження — і дарма! Адже лайливі вислови є частиною культурної самобутності. Українська лайка барвиста, часто звучить не образливо, а навіть дотепно й не має нічого спільного з російськими матюками.

Як лаятися українською вишукано, учасники розмовного клубу української мови, що діє при бібліотеці-філії №10 ЦБ Полтавської МТГ, навчалися під час чергової зустрічі. «Українська лайка — вербалізація образи як такої» — такою була тема заходу.

Модераторка засідання клубу, кандидатка філологічних наук, доцентка ПНПУ ім.В.Короленка Віра Мелешко зазначила, що непристойну лексику можна знайти і у фольклорі, і в класичних текстах. Наприклад, «Енеїда» Івана Котляревського є своєрідною енциклопедією народного життя в усіх його виявах. Лайливі слова додають творам колориту й атмосферності. Проте використовувати їх слід лише там, де це доречно.

З вітальним словом до присутніх звернувся перший заступник міського голови Валерій Пархоменко. Він вручив Вірі Анатоліївні грамоту та подарував омріяну нею книгу — «Антологію української поезії ХХ століття: від Тичини до Жадана».

Учасникам заходу презентували книжкову виставку «А добра б тобі не було…», на якій було представлено літературу з цієї тематики та проведено тематичний огляд.

Цікавий і пізнавальний захід припав до душі учасникам: усі отримали чимало позитивних емоцій і більше дізналися про особливості та багатство нашої мови.

Тож лаяймося вишукано, черпаючи вирази в непрості для психіки часи з рідних джерел, і будьмо патріотами навіть у виборі лайки для опонентів. А надто — для ворогів.