Весна – пора тепла і світла, краси і квітів, кохання і романтики. Як відомо найромантичніша країна світу – Франція, а безперечне лідерство, звичайно ж, отримує Париж. Любовних місць тут просто не злічити, саме тому у французьку столицю щороку приїжджають мільйони закоханих пар.

Не дивно, що на честь початку 21 століття міська влада вирішила звести тут Стіну кохання, яка стала своєрідним символом початку нової епохи любові і романтики у всій Франції. Встановили монумент 15 жовтня 2000 на знаменитому Монмартрі. На 40-метрововй стіні білими літерами по синьому фону написано визнання в любові на 311 мовах, завдяки чому кожен турист, який відвідав місто вогнів, може прочитати таке приємне послання. Слова «Я люблю тебе» написані навіть на шрифті Брайля, який призначений для незрячих людей.

До дня Європи в Україні запрошуємо ознайомитись з найвідомішими творами динамічної, різноманітної, чарівної - європейської літератури. З шедеврами французького пригодницького роману, англійського гостросюжетного детективу, та сучасної польської прози, що насичена захоплюючими сюжетами, різноманітною стилістикою і цікавими діалогами. 

Ознайомитись з популярними творами відомих європейських авторів, представників різножанрової літератури пропонує бібліотека-філіал №2, і презентує до вашого перегляду віртуальну книжкову виставку «Літературна Європа: єдність в різноманітності!». Ви згадаєте імена тих, хто заслуговує на увагу в низці письменницьких досягнень, або відкриєте для себе нові імена, що неодмінно вас зацікавлять. 

Разом із книгою ми без перешкод мандруємо світом. Гори, океани і навіть час не зможуть стати нам на заваді. Сьогодні помандруємо в Європу, до складу якої входить 47 країн і загальна площа якої 10 мільйонів квадратних кілометрів.

Найбільше європейське місто - Париж. Там жив і плідно працював один із найяскравіших представників  французької літератури  Віктор Гюго. З-під його пера вийшли відомі романи: «Знедолені», «Собор Паризької Богоматері», «Людина, яка сміється». Та, мабуть, не всі знають, що свій «Собор» автор написав, щоб привернути увагу громадськості до собору, який на той час вимагав ремонту, а твір “Знедолені”, який створювався понад двадцять років, вважають одним із соціально найзначущіших у ХІХ столітті. Також у Парижі жили й творили не менш знамениті письменники Франції: Жюль Верн, Гі де Мопассан, Еміль Золя, Шарль Перро.

Кожна прогулянка рідним містом змушує дивитись на звичні вулиці, будинки, парки інакше, переконує в унікальності кожної пам'ятки, привертає увагу до нових дрібниць, які гармонійно вплетені в архітектурний віночок Полтави... Щороку місто привертає увагу туристів зі ще більшим попитом, зачаровує своєю красою, залюблює в себе, змінює настрій у кожній порі року та навіть при зміні погоди. Кожна світлина наче нова сторінка в літописі вічнозеленої Полтави - з іншим поглядом, ракурсом, баченням. До вашої уваги серія фотографій "Архітектурний віночок Полтави" від постійної читачки бібліотеки-філіалу №5 Синягівської Ірини, яка дуже любить рідне місто та постійно поповнює свою фотоскарбничку новими світлинами.

Пережити війну. Цей досвід назавжди відбивається на житті тих, кому не пощастило стати учасниками чи очевидцями воєнних подій, битв, руйнувань, смертей… Про те, як пережити страх і відродити в собі надію розповідає дітям у своїх книгах письменниця Надійка Гербіш. 

У книзі «Ми живемо на краю вулкану» авторка пише про Тернопільщину часів Другої світової війни. Затишне життя єврейської родини в мультикультурному Збаражі розбивається на друзки, коли в місто приходять гітлерівські війська. Переживши безнадію гетто і утрату найближчих, маленька героїня знаходить допомогу. Ця книжка не лише про горе і темряву, а й про переможне нове життя. Історія заснована на документальних матеріалах.

День пам’яті та примирення символізує не тріумф переможців над переможеними, а має бути нагадуванням про страшну катастрофу і застереженням, що не можна розв’язувати складні міжнародні проблеми збройним шляхом, ультиматумами, агресією, анексією. 

Для України Друга світова війна – національна трагедія. 6 років і близько чотирьох мільйонів чоловіків  більше не повернулися додому. А якщо врахувати загиблих від хвороб, голоду і депортацій, то ця цифра сягне 14 мільйонів, кожен четвертий українець. З усіх солдатів, яких призвали влітку 1941 року, по закінченню війни повернулися лише 3 %. Але й тим щасливцям невідомо куди було повертатись.