Його пісенна колиска – село Гриньки на Полтавщині. Тут, 22 березня 1842 року, в родині дворянина з козацьким корінням і побачив світ Микола Лисенко. Роки по тому, рідні композитора згадували, як, повертаючись до Києва з Посулля, він напихав у валізи різного зілля – м’яти, кануперу, пижми (ніде не хотів розлучатися з пахощами любого степу), а в окремий папірець загортав ще й дрібку рідної землі... Розповідали, як у Китаєві, під Києвом, де Лисенко відпочивав із родиною, виходив, бувало, в поле, оглядався навколо себе, журливо хитав головою і казав: «Не те, не те… І дух не той, і небо не таке, і простір… От у нас на Полтавщині!..» Наймиліші його серцю були посульські села Жовнин, Галицьке, Липове, Миколаївка, Кліщинці тодішнього Кременчуцького повіту. Разом із своїм найвірнішим другом і родичем Михайлом Старицьким, Микола Лисенко збирав по цих селах і степових хуторах безцінні перлини пісень свого народу… Разом із чумацькими стежками-дорогами ці села давно зникли під водами штучного Кременчуцького моря, та пісні – живі,  музика – жива...

Українська пісня. Вона є однією із святинь нашого народу, його найціннішим духовним скарбом, гордістю і красою, геніальною поетичною біографією. Українська пісня, як найдорожча реліквія, передається від покоління до покоління. Саме пісня супроводжує українця від колиски до останнього дня.

Працівники бібліотеки-філіалу №13 пропонують своїм користувачам ознайомитися з українською народною піснею, яка завжди лунає в житті кожного з нас. Українська народна пісня – різновид народної музики українською мовою. Українську народну пісню називають також співанкою. Про народну співанку, що існувала в найдавніші часи на території України, нам сьогодні можна дізнатися зі старовинних обрядових пісень.

Володимир Зеленський підписав указ про загальнонаціональну хвилину мовчання для пам'яті всіх українців, загиблих у нашій вітчизняній війні. Тепер щодня о 9.00 згадуватимуть українців, які віддали своє життя за вільну Україну у боротьбі з російськими загарбниками.

Про це він сказав у відеозверненні 16 березня. "Щоранку о 9 годині на всій території нашої держави будемо згадувати українців, які віддали своє життя, всіх хто воював, всіх військових і всіх цивільних, дорослих і дітей. Всіх, хто міг би ще жити, якби Росія не почала цю війну. Вічна пам'ять кожному, хто загинув за Україну", - сказав він.

З 19 березня, відповідно до рішення Ради оборони області, в бібліотеках міста визначені безпечні місця, де відвідувачі та персонал можуть перечекати тривогу.

Дитино, тримай свою ляльку, тримай ведмедя, тримай кота.
Поїзд суне як зранена довга змія. Горять міста.
Чай у каністрі. Вихолов, але ж солодкий чай.
Наголос в слові вІдчай інший, ніж в слові одчАй.
А там де горіло, не виросте жалю-прощення ні стебла,
На гілляці сухого дерева спалахує омела.
Дитино, нас там чекають. Не знаю, хто, але хтось.
Ліжечко нам готують, щоб м’яко спати моглось.
Дитино, там і поплачемо. Але не тут. Не тут.
Туга стискає серденько як кровоспинний жгут.
Побачиш, усе ще повернеться. В наші розквітлі міста.
Дитино, тримай свою ляльку, тримай ведмедя, тримай кота.

Мар'яна Савка

Ким би ви не були, і в якому куточку світу б не жили, як і будь-яка інша людина, ви напевно хочете відчувати щастя? Це один із найприродніших станів, до якого прагнуть люди. Зараз у нас непростий час, все таки давайте поговоримо про нього, про щастя. Тим більш, що саме 20 березня святкують Міжнародний день щастя. Наша бібліотека №12 запрошує вас приєднатися до свята, і хоч на якусь хвилину побути трошечки щасливими.

Що воно за відчуття щастя? Напевно у кожного уявлення про щастя буде різним. Для когось це слава, багатомільйонні статки, для когось час проведений з коханою людиною, а для когось – відчуття спокою і миру в душі і на серці.