Друк
Категорія: Новини
Перегляди: 141

Цьогоріч виповнюється півстолітній ювілей одному з найяскравіших вітчизняних фільмів кінорежисера Бориса Івченка «Пропала грамота».

Про деякі таємниці створення та його шлях вам розкажуть у дописі працівники сектору соціокультурної діяльності Центральної бібліотеки ПМТГ.

У порівнянні з однойменним оповіданням Гоголя, виданим 1831 року, сценарій фільму є практично окремим твором. Так, за словами сценариста фільму письменника Івана Драча, «переписував текст разів сім чи вісім — то керівників не влаштовували якісь шматки, то через брак коштів доводилося викидати цілі епізоди. Любовну лінію запозичив в Олекси Стороженка, додав щось із творів Григорія Квітки-Основ'яненка, Марка Кропивницького, народних притч».

1

Головну роль у кінострічці зіграв неперевершений Іван Миколайчук, який, до речі, не обмежився цим, а взяв найактивнішу участь у створенні фільму, пропонував художні рішення, збирав для аудіодоріжки народну музику та пісні.

Виробництво фільму завершили ще 1972 року, але вперше його показали глядачам лише на початку 1980-х. Відразу після представлення кінцевої версії стрічки партійним чиновникам-цензорам 1972 року її заборонили до показу. Керівництву Кіностудії Довженка настільки «ідеологічно» не сподобалася кінцева версія фільму, що його «поклали на полицю» на понад 10 років.

0

За задумом Івана Драча фільм мав починатися з великої батальної сцени з найманим кавалерійським полком. Але під час знімання все змінили. Цікаво також, що плівки на стрічку дали так мало, що більшість сцен приходилось знімати з першого дубля і лише найважливіші моменти могли знімати в два чи більше.

2

До речі, майже всю стрічку знімали у нас на Полтавщині, в селі Красногорівка. Там були такі краєвиди й архітектура, що й декорацій не треба було. Після перегляду фільму, Параджанов казав: «Ну, нарешті я побачив Україну! Така КРАСА…»

3

Іван Миколайчук геніально втілив на екрані образ українського воїна, який ніколи не втрачає почуття гумору і завжди знаходить вихід з найскладнішої ситуації, приваблює своєю чесністю, щирістю, почуттям справедливості. 

До речі, фільм «Пропала грамота» займає 12-у позицію у списку «100 найкращих фільмів в історії українського кіно».

Попри поважний як для художнього фільму вік, глядач не може відірватися від його перегляду навіть сьогодні. 

Давно пішли в народ влучні вислови козака Василя. Вони живуть власним життям, тому багато хто, цитуючи головного героя фільму «Пропала грамота», навіть не здогадується про це: «За поводом не п’ю!», «Раз козак співає, то душа його плаче…»

Той, хто вже бачив стрічку, мовчки заздрить тим, хто буде дивитися її вперше. Однак з насолодою перегляне її ще і ще не один раз.

4

Цікаво, що із-за редагування та цензури сценарію, фільм відрізняється від оповідання Миколи Васильовича Гоголя. Тож після перегляду фільму – завітайте до бібліотек-філій Центральної бібліотеки ПМТГ, візьміть оповідання Миколи Васильовича та пориньте у містичний український колорит.