Назарій Яремчук – артист, завдяки якому ми пам'ятаємо про ансамбль "Смерічка", співаємо легендарну "Червону руту" та "Стожари". Напевно кожен хоч раз чув "Сім'ю" та "Я піду в далекі гори".
Цього року бібліотека-філіал №2 отримала від «Українського інституту книги» чудове видання «Незрівнянний світ краси Назарія Яремчука».
Ця книга – про Назарія. Про людину-легенду з надзвичайно скромною, щирою і відданою вдачею. Людину, наділену Талантом.
Назарій - юнак, до якого прийшла слава у неповні 20 років. Виконавець, з яким працювали багато композиторів і поетів України. Красень, в якого була закохана мало не вся жіноча аудиторія. Співак, голос якого зачаровував, зцілював, будив у душах і серцях найкращі почуття. Патріот, який до останнього дня не зрадив рідну землю – кохану Буковину. Багато ще можна розповісти про Назарія Яремчука. Він передчасно пішов у вічний світ, залишивши незагоєну рану в серцях шанувальників його таланту. Голос, який тепер співає у небесному хорі...
Його ім’я стало музичним пісенним брендом України і відповідає рівневі національного героя. Його багатюща творча спадщина, його величезний авторитет як людини і як художника – митця працюють не лише на сьогодення, а й на майбутнє України. Він один із небагатьох, хто після фізичної смерті залишився живим.
У 1970-ті у нього були закохані всі українські дівчата. Кожній видавалося, що тільки вона є тою «золотоволоскою», і кожна вірила, що звертався він саме до неї: «Запроси мене у сни свої, в ті, що досі не збулись…»
Нині важко повірити, що його кришталевий, мов гірська вода з карпатських буркутів, голос з волі Божої назавжди влився до космічного оркестру.
Летять роки, змінюються ідеали. І співочі, і життєві. Рідко хто зміг і зможе заспівати так, як Назарій сам, а деякі пісні – з Василем Зінкевичем.
У нашій вдячній пам’яті Назарій Яремчук назавжди залишиться гірським красенем в опришківському сардаку, підперезаний гуцульським чересом, з дивовижно чистим голосом.