Атмосфера та настрій учасників майстерні «Весела галявина» в бібліотеці-філіалі №4 з самого початку був налаштований на серйозний лад. Адже всі очікували майстер-клас із виготовлення ляльки-мотанки.
Створення української народної ляльки власними руками, яку вважають родинним оберегом, перетворилося на захопливе заняття для дітей і дорослих. Всі прониклись одним бажанням – створити унікальний оберіг для дому чи сувенір рідним, друзям.
Хоча перші такі ляльки виготовляли ще 5 тисяч років тому, та не так то просто зробити фігурку людини, як правило дитячу чи жіночу, зі шматків тканини.
«По-перше, - розповідала майстриня Наталія Діда, - справжня мотанка без використання швів. Майстри, виготовляючи ляльки, намотують або закутують тканиною, а для кріплення використовують стрічки та нитки, якими просто обмотують деталі та фіксують їх вузликами».
Цікаво було спостерігати за руками дітей та їх емоціями. Завдання не з легких.
З невеличкого клаптика тканини треба було сформувати голову, вкладаючи в середину кульку з вати. І щоб була кругленька, гарненька – це не так просто. Але настирливо та вперто діти рухалися крок за кроком. Уважно спостерігаючи за майстринею, як вона вправно тулуб з’єднувала з головою нитками. Це вже потім Софійка ділилася досвідом з мамою: «Потрібно туго обмотувати нитками, розправляти спіднички, тоді лялька вийде гарною.»
Спочатку всі ляльки у дітей були схожими між собою. А вже потім діти із задоволенням прикрашали одяг. Тут фантазії були вже авторські.
Тата й мами не тільки допомагали дітям справитися з обмотуванням ляльок, але й згадували, охоче ділилися знаннями про народні іграшки.
«Лялька-мотанка могла навіть керувати погодою. Наприклад, щоби прикликати дощ, жінки нашвидкуруч робили мотанку та вкладали в неї своє бажання»
«Ще лікували від хвороб, - підхопила розмову бабуся Арінки. - Матері замотували у ляльку цілющі трави і давали гратися нею дітям. Згодом мотанку спалювали. Разом із нею зникали дитячі недуги».
«Матері, залишаючи своїх діток, замотували в лялечку фрукти або шматочок хліба, підвішували її над колискою. Це була і забавка, і їжа для дитини.»
Під час створення такої української іграшки важлива кожна дрібниця. Та найголовніше – майстрині передавали ляльці свій настрій, думки та енергію. Важливо, що ляльку-оберіг створювали відразу цілком, тобто майстрині не дозволялося відволікатися та переривати творчий процес.
За повір'ям, саме лялька-мотанка берегла сімейний затишок, добробут та захищала від злих сил. Миру всім та міцного здоров’я!