Друк
Категорія: Новини
Перегляди: 1309

Одні їхали в Сковородинівку, щоб побачити, як жив філософ, інші – щоб відпочити в парку, треті – дізнатися більше про його творчість. У музеї можна було послухати пісні на слова Григорія Сковороди та побачити, як його рукописи оживають у сучасній графіці.

Музей Григорія Савича Сковороди – в колишній садибі поміщиків Ковалівських, родини, з якою мислитель був у тісній дружбі. Після смерті Сковороди охочі вшанувати його пам’ять приходили в Сковородинівку (колишню Пан-Іванівку) на місце поховання; у 1922 році будинок з прилеглою територією був оголошений заповідником, а 1972 року, до 250-річчя з дня народження Григорія Сковороди, разом з парком став Національним літературно-меморіальним музеєм.

1

Територія навколо музею є пам’яткою садово-паркового мистецтва XVIII століття. Парк було створено за кошти поміщиків Каразіних і Ковалівських. Символічне значення мають сім алей, які сходяться в одній точці, утворюючи сонце (найважливіший архетип за вченням Сковороди). У парку – пам’ятник Сковороді роботи скульптора Івана Кавалерідзе, встановлений 1972 року, а також – залишки дуба, під яким філософ відпочивав, працював і де заповідав себе поховати. Могила Григорія Сковороди з епітафією «Світ ловив мене, але не спіймав» – також тут, на території музейного комплексу.

Тут, у маєтку, де Сковорода провів останні роки свого життя, експонували автентичні речі філософа. Срібний годинник з дарчим написом, скрипка, яку зберіг учень філософа, Яков Правицький, родова скриня Ковалівських, свита XVIII століття та оригінальний каламар студентів Києво-Могилянської академії. Багато особистих речей Григорія Сковороди були втрачені під час Другої світової війни… А в ніч проти 7 травня 2022 року прямим влучанням ракети російські війська знищили будівлю музею. Напередодні війни там тільки-но закінчилися реставраційні роботи, заклад готували до відзначення трьохсотріччя видатного філософа зі світовим ім'ям… Найцінніші експонати колекції вдалося врятувати – їх заздалегідь перемістили в безпечне місце.

Цей допис підготували бібліотекарі бібліотеки-філіалу №1.

2

Можна знищити дошки та цеглу, але неможливо знищити Сковороду. Він жив у добу зародження ранньомодерної України та втілював собою її дух: дух трансформації та пошуків нового порядку життя. Його учення та наративи про незалежність, самопізнання, сродну працю саме сьогодні актуальні як ніколи. Залишається в нього просто вчитись. Свобода, про яку він говорить, не залежить від системи, від ієрархій, вона – між людьми.. Поєднання сердець і свобод різних людей у єдиній справі. Така собі толока на рівні країни – можливість робити загальну справу…

Хіба не любов усе єднає, будує, творить, подібно до того, як ворожість руйнує?

Духовна зброя сильніша за тілесну.