Друк
Категорія: Новини
Перегляди: 75

Усе його життя - це низка несподіваних і дуже крутих поворотів. Майбутній письменник народився 28 листопада 1868 року . Так у хлопчика з'явилося перше ім'я - Альгот Тіетявяйнен. Перше, але не останнє. Багато їх ще буде у нього, так само як і поневірянь. Альгот Тіетявяйнен, Ірмарі Рантамала, Вяйньо Штенберг, І.І.Ватанен, Ліісан-Антті, Юссі Порілайнен, Майю Лассіла... Останнє ім’я жіноче . Читачі думали, що це різні автори, а критики занесли ім'я Майю Лассіла в розділ «Жінки-письменниці». 

Ще з дитинства доля була мачухою для майбутнього фінського письменника, а він прагнув вчитися.

Навчання давалося йому легко. Особливо він досяг успіху у вивченні іноземних мов, а підручник з всесвітньої історії знав майже напам'ять. Взагалі, Лассіла був природженим поліглотом. Він вільно говорив шведською, російською, німецькою, англійською, французькою, латиною.

Відбувшись як письменник, Лассіла пише багато. В його доробку філософсько - соціальні повісті та романи. Змінюючи псевдоніми, він змінював і стилістику написання, складалося враження, що книги написані різними людьми. Лассила підкреслював: «Неможливо прожити життя в одному образі та під одним іменем». Маючи солідні тиражі та гучну популярність, письменник не розбагатів. Він працював до виснаження, при цьому отримуючи дуже скромні гонорари. Сам обробляв городню ділянку, яка його і годувала, він сам прибирав у квартирі і щовечора ховав під матрац єдині брюки, щоб на ранок вони виглядали випрасованими. Відносини з жінками трагічні. І тим більш не зрозуміло, як він зміг написати сповнену м’якого гумору повість «По сірники». За цей твір Лассілу нагородили Державною премією Суомі з літератури. Тільки на урочисту церемонію вручення він не з’явився, а від грошей відмовився, надрукувавши відкритого листа в газеті.

1

Фабулу повісті «По сірники» складають смішні неочікувані події. Але комізм та гумор автора цілком реалістичні. Глибока фінська провінція, де до найближчого сусіда 6 кілометрів, люди увесь час у роботі, навіть, якщо завітали гості, яких обов’язково треба пригостити кавою, господарі або печуть хліб, або готують для розпалу хмиз, або перебирають вовну. В селі Ліпері життя тече спокійно, виважено, без гучних подій і тому навіть маленька дрібничка швидко підхоплюється, обговорюється та значно перебільшується. В хаті Іхалайнена закінчилися сірники. Антті пішов за ними до Хювярінена – цього досить для зав’язки розповіді. Цікаво слідкувати, як маленьке поросятко круто змінює долю Юссі Ватенена, а кравець Кенонен легко маніпулює довірливими жінками. А ще у фінів є таке місце, де забуваються всі проблеми, налагоджуються відносини, відновлюється здоров’я і ходять вони туди 7 разів на тиждень – це лазня. Автор не прикрашає своїх героїв, вони справжні, інколи скупі, інколи хитрі, інколи легковірні, але працюють вони так, що «кістки тріщать».

2

Українською мовою книгу було видано в 1969 році.

13 травня 1918 року Лассіла був заарештований за революційну діяльність. Військовий суд засудив його до смертної кари. І, як часто траплялося в його житті, в обставинах смерті письменника багато залишається загадкою. Тільки за припущеннями Майю розстріляли 21 травня на пароплаві, яким перевозили в Сантахамінскую в'язницю. Швидше за все, його тіло покоїться разом з іншими жертвами на острові Вовчому в фортеці Суоменлинна.

А на міському кладовищі Гельсінкі багато пізніше звели символічну могилу, на якій стоїть невелика плита із зображенням квітки, прізвище та псевдоніми письменника. Ніби лежать тут відразу кілька людей. Ні, це один і той же Альгот Тіетявяйнен, він же - Ілмарі Рантамала, Унтола, Я. Ватанен …

А більше інформації та шедеврів цього багатогранного письменника ви знайдете в бібліотеці-філіалі №5.