Друк
Категорія: Новини
Перегляди: 198

«Вечори на хуторі біля Диканьки» - безсмертний шедевр великого письменника Миколи Васильовича Гоголя (1809-1852). В 2021 році виповнюється 190 років, як він був представлений читачам.

Працівники бібліотеки-філіалу №3 зазначають, що захоплено прийнята сучасниками, ця книга і сьогодні залишається одним з найулюбленіших читачами творів письменника.

1

А.С. Пушкін писав: «Зараз прочитав" Вечори на хуторі біля Диканьки ". Вони здивували мене. Ось справжня веселість, щира, невимушена, без манірності,  а місцями, яка поезія. Яка чуттєвість! Все це так незвичайно в нашій літературі, що я досі не розумію... ». 

26 травня 1831р. отримано цензурний дозвіл на публікацію 1-ї частини книги молодого автора Миколи Васильовича Гоголя "Вечори на хуторі біля Диканьки".  У перших числах вересня цього ж року книга вийшла у світ.

Бувають такі книги, про які сміливо можна сказати, що не автор їх написав, а вони створили автора самі. Збірка повістей «Вечори на хуторі поблизу Диканьки» не тільки стала першим серйозним і успішним твором Гоголя, але ще й перевернула з ніг на голову світогляд письменника, раз і назавжди змінивши його долю. Більше того, що уважніше продивляєшся історію створення «Вечорів…», то сильнішою стає думка, що зовсім не без допомоги нечистої писався цей твір…

2

До  «Вечорів…»  Гоголь  майже  нічого не написав. Точніше, писав, але ці твори до рангу літератури не дотягували. Одна лише поема «Ганс Кюхельґартен» чого варта: її навіть не критикували — із неї сміялися. Дійшло до того, що автор мусив скуповувати всі екземпляри свого «шедевру» й палити в пічці. Та сама доля безвісності спіткала й інші ранні роботи Гоголя — з великої кількості писаної ним прози, поезії та сатири збереглися тільки назви, та й то не всі.

А  потім  наче  вибухнуло:  «Басаврюк, або Вечір проти Івана Купала» — перша повість «Вечорів…» — вийшла в журналі «Отечественные записки» всього за рік після провалу із «Гансом…». Як відразу після романтизованих та «згерманізованих» віршів середньої якості міг з’явитися шедевр, пояснити дуже важко. Майже так само важко, як і раціонально витлумачити загадкову поїздку Гоголя за кордон і майже моментальне повернення назад до Петербурга. Сам Микола Васильович пояснював це потім або якимось таємничим коханням, або тим, що «Бог вказав йому шлях в чужі землі». Біографи вплітали «втечу від самого себе» та «пошук справи життя».

Що ж відбувалося з Гоголем насправді, не може сказати ніхто. Але факт залишається фактом — повернувшись до Росії, він одразу почав штурмувати матір проханнями висилати йому розповіді про українські традиції та різноманітні таємничі сили, що живуть в українських селах. А коли все це об’єдналося в «Басаврюку…», успіх був просто неймовірним — автор із категорії невідомих літераторів негайно перейшов до рангу маститих письменників.

Причому інші повісті «Вечорів на хуторі поблизу Диканьки» Гоголь писав із неймовірною швидкістю — якщо до цього він відволікався на державну службу та навчання, то тепер буквально за півроку видає «Сорочинський ярмарок» та «Травневу ніч». І ще за рік — решту повістей збірки.

3

Уперше в повному обсязі «Вечори на хуторі…» постали перед читачами 1931 року. І не тільки встановили «рекорд продажів», але й зробили просто феноменальну справу — вся верхівка російського суспільства, що до того із неприхованою огидою дивилася на «Малоросію» та на «малороські обичаї», тепер мліла й від українського села, і від українських традицій, і взагалі від усього українського. Якщо якась традиційно українська нечиста сила взяла Гоголя в полон, щоб через нього розказати про своє існування, то це вийшло в неї більш ніж вдало. 

Але навіть якщо які-небудь чорти й приклали свої копитця до створення збірки повістей «Вечори на хуторі поблизу Диканьки» й до їхньої незгасаючої популярності, то це означає тільки те, що треба сказати панам чортякам дружнє «спасибі». Ну, і Гоголю, звичайно ж, бо без його таланту навряд чи якась нечиста сила змогла б хоч щось зробити.

Тому,  запрошуємо вас, любі читачі, до бібліотеки-філіалу №3. Завітайте та візьміть до рук цей чудовий твір і перечитайте його морозними зимовими вечорами.