Друк
Категорія: Новини
Перегляди: 176

За тиждень після коляди, напередодні Нового Року (за старим стилем), українці святкують Щедрий Вечір. За християнським календарем цей день – день преподобної Меланії. У нaрoдній трaдиції ці святa дивним чином поєднaлися між сoбoю: християнський зміст наповнився суто народними яскравими моментами, що відображають світогляд і ментальність українців.

За давнім міфом, слов'янський бог всеєдиного порядку, вірного шлюбу, любові та сімейного достатку Ладо мав доньку, яку всі називали Маланкою. Була вона дуже милою та доброю. Одного разу лютий змій викрав зі срібного терема Маланку і замкнув її у підземному царстві. Горювало все божественне сімейство і гасила ця гіркота світло, яке несли вони людям. Проте з'явився славний богатир Безпальчик-Васильчик, котрий звільнив із підземного царства Маланку, а згодом став її чоловіком. Ось чому після Щедрого Вечора святкують Василя…

1

З приходом на наші землі християнства, свято почали пов'язувати з житієм преподобної Меланії. Народилася вона приблизно 383 року в Римі у християнській родині Валеріїв Мессал. Багаті та знатні батьки вбачали у доньці спадкоємицю і продовжувачку роду, а вона з юних літ бажала непорочного життя і прагнула нести слово Боже поміж людей. Батьки, не питаючи згоди, рано віддали її заміж. Меланія намагалася переконати чоловіка перейняти її погляди на життя, але він хотів спадкоємців… У них з'явилася дочка, а потім син, та обидві дитини померли ще зовсім маленькими. Після цього Меланія з чоловіком залишили Рим, і для них почалося нове життя, цілковито присвячене служінню Богові. Вони почали відвідувати хворих, допомагати бідним. Їхнім коштом було збудовано багато храмів та лікарень… 

Одне свято – дві різні історії. З цим святом пов’язано чимало звичаїв та обрядів. Звечора дитячі, дівочі й жіночі гурти ходили зі щедрівками, а мішані ватаги водили Козу, Маланку, Тура, Ведмедя, Журавля − у кожному краю був свій персонажі. Найрозповсюдженішим варіантом щедрувальних сюжетів з масками була та є «Маланка».

2

Маланка – своєрідний маскарад, який мав відганяти злих духів і забезпечувати людям врожай та здоров'я. Щоб людей не впізнали лихі сили, які можуть заподіяти шкоду, їх треба було налякати. Для цього одягали чудернацький одяг, перевертали кожухи, розмальовували обличчя, виготовляли страшні маски... 

З плином часу традиція втратила свій первісний зміст і значення. Зараз Маланку водять хіба що на Закарпатті та Галичині, та неповторні традиції цього свята варто відновлювати. І якщо виготовлення громіздких костюмів та масок вимагає багато часу, то вивчити народні українські пісні про Маланку значно легше. 

До вашої уваги «Маланка» у виконанні «Піккардійської Терції».

 

Звичаї рідного краю самобутні та неповторні.

Знаймо, бо ми того варті!