Кожен чув про Нюрнберзький процес, адже він став важливим моментом в історії сучасного світу. Це був перший міжнародний судовий процес, який проходив над керівниками гітлерівської Німеччини, що скоїли військові злочини і злочини проти людства. Ніхто із засуджених не визнав своєї провини, більшість з них були страчені і засуджені до довічного ув’язнення, але були і випадки самогубств, і навіть виправдовувальних вироків.

Бібліотекарі бібліотеки-філіалу №3 пропонують дізнатися кілька маловідомих фактів про Нюрнберзький процес.

1

1. На Нюрнберзькому процесі звинувачення були пред`явлені 24 злочинцям, які займали вищі пости в нацистській Німеччині. Серед них: Герман Геріх (головнокомандувач військово-повітряними силами Третього рейху), обергрупенфюрер Зейс-Інкварт (Гітлер присвоїв йому повноваження правителя Австрії, Польщі та Нідерландів), Ріббентроп (міністр закордонних справ) та інші.

4

2. Нюрнберзький процес тривав 11 місяців. Він був абсолютно відкритим. Минуло 403 голосних засідання, було залучено 236 свідків, постійно йшла пряма радіотрансляція.

3. Кожному обвинуваченому надали право захищатися: користуватися допомогою адвокатів, залучати свідків на свій захист, готувати і вимовляти виправдувальні мови. Нюрнберзький процес аж ніяк не був актом помсти, як намагаються його зобразити сьогодні деякі «історики»: зі злочинцями зверталися гідно, у кожного була камера з ліжком, столом і стільцем, в доступі були книги. Суд йшов чесний. Всі звинувачення були ретельно розглянуті, багатьом винесли досить м`які вироки, трьох обвинувачених навіть виправдали. 

3

4. За результатами Нюрнберзького процесу до страти через повішення засудили 12 ув`язнених. Герінгу вдалося уникнути ганебної смерті: він прийняв отруту за 2 години до виконання покарання.

5. Всі засуджені, за винятком одного, намагалися домогтися пом`якшення вироку до останнього моменту. Єдиним, хто нічого не просив, виявився Альберт Шпеєр - колишній міністр озброєння Німеччини. Він став одним з небагатьох злочинців, які визнали свою провину. Шпеєр навіть стверджував, ніби збирався отруїти Гітлера. Йому дали тюремний термін 20 років, який він відбув повністю.

6. Більшість обвинувачених залишилися в твердому переконанні, що вони не вчинили жодних страшних злочинів. Коли дивишся фотографії процесу, кидається в очі наступне. Підсудні сидять в привільних позах, в вираженні осіб багатьох читається відчуття переваги над обвинувачами, деякі злегка посміхаються. Перед самою стратою частина злочинців бажала в останньому слові свободи і відродження Німеччини - тієї Німеччини, якою вони керували, а один навіть вигукнув: «Хайль Гітлер!». 

2

7. Один з головних обвинувачів від СРСР на Нюрнберзькому процесі - Микола Зоря - загинув під час процесу дивною смертю, обставини якої досі не з`ясовані. Офіційна версія оголосила причиною загибелі необережне поводження зі зброєю і кваліфікувала смерть як самогубство. Тим часом Зоря в результаті допитів ув`язнених встановив, що, крім договору про ненапад між СРСР і Німеччиною, існував якийсь секретний пакт Ріббентропа-Молотова. Мабуть, він зумів дізнатися і зміст цього таємного протоколу. Сталін не міг допустити, щоб весь світ облетіла звістка про розподіл сфер впливу між ним і Гітлером, тому талановитого юриста Зорю швидко усунули. Його ім`я зникло з усіх фільмів і хронік, що демонструвалися в СРСР про Нюрнберзький процес.

8. Серед засуджених були 23 нацистських лікаря, які ставили жахливі експерименти над євреями і полоненими слов’янами. Над в’язнями проводили експерименти з трансплантації кісткової тканини, заражали малярією, стерилізували, отруювали отрутами. 7 нацистів були засуджені до смертної кари, 7 - виправдані, а решту відправили до в’язниці.

5

9. Під час процесу особливу увагу приділялося свідченням постраждалих, а також документам самих нацистів. Переклад документів здійснювався чотирма мовами: німецькою, англійською, французькою, російською.

10. Польський юрист єврейського походження Рафаель Лемкін, який брав участь в роботі трибуналу, є автором терміну «геноцид». Його термін отримав міжнародний правовий статус після прийняття в грудні 1948 року «Конвенції про попередження злочину геноциду і покарання за нього».

Бажаючим дізнатись більше про цю страшну сторінку історії, ми пропонуємо скористатись книгою спогадів охоронця головного обвинувачувача від СРСР Р.А. Руденка - Йосипа Гофмана «Нюренберг предостерегает».

6