Героїв відомих книг і фільмів ми часом сприймаємо як хороших знайомих, але все ж пам'ятаємо про те, що це персонажі вигадані. І тим цікавіше дізнатися, що на створення цих персонажів письменників надихнули реальні люди. У них автори запозичили зовнішність, звички і навіть манеру висловлюватись. Бібліотека-філіал №2 пропонує познайомитись з історіями відомих персонажів та, можливо, відкрити для себе з несподіваного боку давно знайомих літературних героїв.
Доріан Грей - поет Джон Грей
Англійський поет Джон Грей, з яким Оскар Уайльд познайомився в кінці 80-х років XIX століття, став прототипом Доріана Грея. Витончений поет-декадент, розумний, красивий і амбітний, він навіяв письменникові образ вічно юного і прекрасного Доріана Грея. Після виходу знаменитого роману багато хто став називати Джона Грея ім'ям героя, та й сам поет підписав принаймні одне зі своїх листів Уайльду «Доріан». Дивно, що після 30 років Джон Грей відмовився від богемного життя, став католицьким священиком і навіть отримав парафію.
Шерлок Холмс - професор Джозеф Белл
У Шерлока Холмса є багато спільного з професором Единбурзького університету Джозефом Беллом, у якого Конан Дойль працював асистентом в лікарні. Письменник часто згадував про свого викладача, говорив про його орлиний профіль, допитливий розум і дивовижну інтуїцію. Белл був високий, худий, різкий та курив люльку.
Він умів точно визначити професію і характер своїх пацієнтів і завжди закликав студентів користуватися дедукцією. Він запрошував на лекції незнайомих людей і просив студентів сказати, хто вони і звідки. Одного разу він привів в аудиторію людину в капелюсі, і коли ніхто не зміг відповісти на питання Белла, пояснив, що оскільки той забув зняти капелюх, то, швидше за все, останнім часом він служив в армії. Там прийнято залишатися в головному уборі для того, щоб віддавати честь. А оскільки у нього ознаки лихоманки, характерны для Вест-Індії, то прибув, судячи з усього, він з Барбадосу.
Джеймс Бонд – «король шпигунів» Сідней Рейлі
З приводу прототипу Джеймса Бонда ведуться суперечки, і образ цей багато в чому збірний (колишній розвідник Ян Флемінг надав герою і власних рис). Але багато хто сходиться в тому, що персонаж дуже схожий з «королем шпигунів», британським розвідником і авантюристом російського походження Сіднеєм Рейлі. Неймовірно ерудований, він володів сімома мовами, любив грати в політику і маніпулювати людьми, обожнював жінок і крутив численні романи. Рейлі не провалив жодної довіреної йому операції і був відомий тим, що міг знайти вихід практично з будь-якого становища. Він умів моментально перевтілюватися в абсолютно іншу особистість.
Пітер Пен - Майкл Девіс
На чудову книгу про Пітера Пена письменника Джеймса Баррі надихнув син друзів письменника, Сільвії та Артура Девіс. З родиною Девіс він був знайомий давно, дружив з усіма їх п'ятьма синами, але саме чотирирічний Майкл (блискучий хлопчик, як про нього говорили) став прототипом Пітера Пена. З нього Джеймс Баррі списав риси характеру і навіть, деякі подробиці життя, наприклад, нічні кошмари, які мучили швидкого і відважного, але чутливого хлопця. До речі, скульптура Пітера Пена в Кенсингтонському саду – створена за образом Майкла.
Крістофер Робін - Крістофер Робін Мілн
Крістофер Робін із книжок про Вінні-Пуха Алана Мілна - це син письменника, якого саме так і звали - Крістофер Робін. У дитинстві відносини з батьками не складалися - мати була зайнята тільки собою, батько - своєю творчістю, багато часу він проводив з нянею. Пізніше він напише: «Були дві речі, які затьмарили моє життя і від яких я повинен був рятуватися: слава мого батька і «Крістофер Робін». Хлопчик ріс дуже добрим, але нервовим і сором'язливим. «Прототип одночасно Крістофера Робіна і П'ятачка», - як потім про нього скажуть психологи. Улюбленою іграшкою хлопчика був ведмежа Тедді, якого батько подарував йому на перший день народження. А ведмедик, як ви вже здогадалися, - це і є найкращий друг Робіна Вінні-Пух.
Ван Хелсінг - Герард ван Світен
Образ лікаря-голландця, який досліджує випадки вампіризму, Брем Стокер написав з Герарда ван Світена у книзі «Дракула». Він був блискучим лікарем і дбав про здоровʼя імператриці Марії-Терезії. Забобони його завжди дратували. Тому коли зʼявилася можливість, він особисто вирушив у Моравію і розслідував загадкові «напади вампірів». Після поїздки й представленої доповіді, імператриця офіційно заборонила позбавляти життя кілками підозрюваним у вампіризмі, «витравлювати» часником й використовувати проти них інші антивампірські засоби.
Анна Кареніна - Марія, дочка Пушкіна
Лев Толстой ніколи не приховував дивного походження своєї героїні, прототипом якої стала Марія Олександрівна Гартунг, в дівоцтві Пушкіна. Улюблена дочка «сонця російської поезії» була дуже схожа на свого великого батька, і доля її була дуже непроста. Дивлячись на портрет Марії, можна зрозуміти, як виглядала Анна Кареніна в поданні Льва Толстого. І арабські завитки волосся, і несподівана легкість повненької, але витонченої фігури, розумне обличчя - все це було властиво Гартунг. Доля її була складною, і, можливо, передчуття майбутньої трагедії Толстой вловив в її прекрасному обличчі.
Остап Бендер - Осип Шор
Доля прототипу Остапа Бендера не менш дивовижна, ніж історія «великого комбінатора». Осип Шор був людиною багатьох талантів: відмінно грав у футбол, прекрасно розбирався в юриспруденції, кілька років працював у карному розшуку і побував у багатьох колотнечах, з яких виходив за допомогою артистизму і невичерпної фантазії навпіл з нахабством. Великою його мрією було виїхати до Бразилії, або Аргентини, тому Осип почав по-особливому одягатися: носив світлий одяг, білий капітанський картуз і, звичайно ж, шарф. Письменники і фірмові фразочки у нього ж запозичили, наприклад «Мій тато – турецькопідданий». Це була перша афера Шора - щоб уникнути призову в армію, він вирішив видати себе за турка і підробив документи. Витівки авантюриста Осипа були незліченні: в 1918-1919 роках в Одесі, щоб здобути собі на хліб, він представлявся то художником, то шаховим гросмейстером, то представником підпільної антирадянської організації, то продавав бандитам місця в раю. А одного разу він попросив у Ільфа і Петрова грошей – «за образ» (але потім, перепросив за жарт).