Друк
Категорія: Новини
Перегляди: 257

«Мама, ти будеш мною пишатися. Я пішов немовлям з дому, але повернуся чоловіком» - так написав ВКонтакті... 4 квітня 2013 року своїй мамі «кіборг», колишній учень гімназії № 17, читач бібліотеки-філії № 3 Денис Синюк.

Денис Синюк народився 31 травня 1993 року. 1 вересня 2000 року він пішов у перший клас гімназії № 17, а після 9 класів навчання поступив у політехнічний коледж. Йому подобалось займатися спортом, зокрема карате, тхеквондо, легкою атлетикою, єдиноборствами. У 2012 році Дениса Синюка призвали на військову службу, яку він проходив у Житомирській 95 окремій аеромобільній бригаді ЗСУ.

На Схід Денис пішов у березні 2014 року, і воював у складі 95 аеромобільної бригади. Хлопцю виповнилося лише 21 рік, мріяв вступити до Одеського інституту сухопутних військ на аеромобільний факультет. Денис Синюк був єдиним сином у сім'ї, одружився в жовтні 2014 року… На жаль, його мрії ніколи не стануть реальністю.

26 січня 2015 року, він потрапив під мінометний обстріл, обороняючи територію Донецького аеропорту. Поховали героя-«кіборга» на полтавському міському кладовищі, на Алеї Героїв. 12 лютого 2015 року на будівлі гімназії № 17, де навчався Денис відкрили меморіальну дошку. 

Денис Синюк - кавалер 6 бойових нагород: в червні 2014 року нагороджений нагрудним знаком «За зразкову службу» Міністерством оборони України, в серпні 2014 року - відзнакою Міністра Оборони України «За військову доблесть». Інші нагороди знайшли Героя посмертно - в травні 2015 року Указом Президента України орден «За мужність ІІІ ступеню» та нагрудний знак «За оборону Донецького аеропорту», в серпні 2015 року - медаль  Патріарха Київського і всієї Руси-України «За жертовність і любов до України», в серпні 2015 року рішенням  Полтавської обласної ради нагрудний знак «За вірність Україні І ступеню».

Ім’я Дениса Синюка внесено  до книги пам’яті «Полтавці — поборники державної незалежної України». В лютому 2016 року йому присуджено почесне звання «Народний Герой України» (посмертно).

Військові побратими, а також усі, хто його знав, говорять: Денис ніколи не ховався за чужими спинами, був чесним і справедливим, веселим та доброзичливим. Він назавжди запам'ятається нам своєю щирою посмішкою.

Сьогодні ним пишається не тільки мама, а і всі вдячні земляки. 

Пам’ятаймо про Героїв, які полягли в боях за нашу вільну, незалежну Україну!