Співпраця полтавських міських бібліотек-філіалів №4 та №5 з почесним професором Української медичної стоматологічної академії, доцентом, кандидатом  біологічних наук Василем Лазаровичем триває багато років.  Василь Лазарович людина заслужена і шанована. Багато років він віддав викладацькій роботі, є автором багатьох наукових видань, а окрім того - книг з історії України. Ця нелегка, часто трагічна історія пройшла через його особисту долю. Що відбувалося на заході України в часи його молодості Василь Лазарович знає з особистого досвіду, адже його дитинство і молодість пройшли там. 

2020 рік ювілейний для Василя Григоровича – 1 жовтня він святкуватиме своє 90-річчя. Ще недавно, в докарантинні часи, Василь Лазарович часто відвідував літературні заходи, зустрічі з відомими письменниками в міській бібліотеці-філіалі №4, яка найближча до його дому. І зараз він чекає, коли закінчиться карантин і такі заходи проводитимуться знову.  

У травні 2018 року Василь Лазарович презентував у полтавській міській бібліотеці-філіалі №5 свою нову книгу під назвою «Про мовні проблеми і дещо до теми. Українська мова (від заборони до визнання)», яка сьогодні набуває ще більшої актуальності. Щоб написати цю книгу, Василь Лазарович опрацював 115 серйозних документів.  Книга починається з опису далеких часів – четвертого-шостого століть, коли на території сучасної України зароджувався етнос, який у дев’ятому столітті став могутньою київською державою. Тоді мова виокремилася в окрему одиницю. 

Видана в 2017 році книга почесного професора про історію нашої мови в певних ракурсах продовжує тему його книги «Україна в боротьбі за незалежність». 

- Це книга про українську мову, яку імперські ідеологи намагалися знищити, - каже Василь Григорович. - Цю мову зберегли селяни і кобзарі. Українську мову також завжди берегла і захищала патріотично настроєна творча інтелігенція та інші свідомі українці, в тому числі міські. Хоча в українських селах, справді, ВСІ завжди розмовляли і розмовляють українською мовою. Кобзарі й у царські, й у  страшні сталінські часи несли неосяжними просторами України українські пісні-думи. Їм забороняли виступати в містах, але вони по селах грали, а молодь співала і танцювала. А коли починали співати кобзарі, люди збиралися навколо і шанобливо слухали.

У книзі Василя Лазаровича йдеться й про те, як сталінський режим намагався знищити кобзарський рух в Україні.

Василь Григорович написав, що в 1914 році Московська діалектична комісія (яку важко запідозрити в необ’єктивності), визначаючи територію розповсюдження української мови, зафіксувала, що масштабне охоплення українською мовою населення поширене ще й на частину Кубані.

Василь Лазарович переконаний, що сталінський режим влаштував голодомор у 1932-1933 роках, щоб знищити українських селян – носіїв національної мови. Цю думку  він висловив на презентації книги.

- Доля любила Василя Лазаровича, - каже завідувачка бібліотеки-філіалу №5 Ірина Бочкова. - Він пережив багато тяжкого, але хорошого в його житті було все-таки більше. Василь Григорович отримав з рук космонавта Феоктистова грамоту за те, що зробив вклад у космічну медицину. Його однокласником був Дмитро Павличко…

Коротка  біографічна довідка: Василь Лазарович народився на Івано-Франківщині, в 1949 році закінчив Яблунівську школу, потім - Івано-Франківський інститут (зараз національний університет), його трудова біографія розпочалася на заході України. У центральну частину України, в Полтаву він переїхав у 1983 році.

- Василь Григорович завжди розмовляв українською мовою, - наголосила Ірина Бочкова. - За це він не раз був покараний. Його сварили, керівництво викликало «на килим». Якось на святковий захід Василь Григорович  прийшов у жовтій сорочці й синіх штанях. То зчинилося  таке… 

Василь Лазарович надзвичайно любить звучання бандури - не випадково на презентації книги про українську мову для Василя Григоровича виконувало давні пісні, зокрема українську народну «Від села до села…», тріо бандуристів – викладачів полтавської дитячої музичної школи №1. Це було музично-пісенне «дякую» Василеві Григоровичу за все, що він зробив і ще намагається робити для української нації.

Ще одна з пізнавальних книжок Василя Лазаровича – про гори Карпати, під назвою «Люби і захищай свій рідний край».

Зараз Василь Лазарович працює над написанням книги спогадів. І хоча в його майже 90 років зір уже не той, що був колись, він самостійно набирає текст майбутньої книжки на комп’ютері. Книжка буде в значній мірі автобіографічною. Але в ній на двохстах сторінках буде передано також характер епохи, в яку випало жити і працювати для України Василеві Григоровичу Лазаровичу.  

 

Фотографії з архіву МЦБС