На жаль, зараз №1 у дітей – це комп’ютерні ігри, які згубно впливають на їхній психоемоційний розвиток. Постійно перебуваючи у віртуальному світі діти забувають про природу. Як навчити дітей піклуватися про природу, як зосередити їхню увагу на чомусь корисному та розвивальному? Бесіди, цікаві запитання, книги про домашніх тварин тощо — допоможуть закріпити й поглибити знання дітей, зацікавити їх детальніше ознайомитися з особливостями життя цих тварин, догляду за ними, з їхніми потребами, спонукати до пошуку інформації про них. Систематичні спостереження за природою і доступність об’єктів сприяють розвитку конкретних уявлень про рослини і тварини. Залучення дітей до догляду за тваринами закладає основи дбайливого та відповідального відношення до живих істот, виховує любов до природи.
Наші діти можуть порівняти життя тварин у природі та вдома, поміркувати, де і чому тваринам жити краще, які з них можуть жити поряд з людьми, а які — ні, дізнатися, як доглядають своїх улюбленців інші діти, поміркувати, як діяли б за описаних обставин вони. Не кожна дитина має можливість мати домашнього улюбленця кішку або собаку, тому барвисті декоративні птахи, екзотичні рибки, невгамовні хом’ячки, морські свинки, овіяні легендами плазуни, чудернацькі комахи та різноманітні рослини привертають до себе увагу допитливих школярів.
Відгадайте загадку: МАЄ КРИЛА НЕ ЛІТАЄ, МАЄ РОТ НЕ РОЗМОВЛЯЄ?
Це — золота рибка. Чарівна, яскрава, немов і справді казкова. Виявляється, вона — родичка звичайнісінького карася. А в акваріумі опинилася завдяки давнім китайцям. Вони любили спостерігати за граційними рухами риб, тож почали виловлювати їх не лише для того, аби їсти, а й щоб милуватися ними у себе вдома. Спочатку рибок тримали у великих керамічних посудинах, а потім придумали прозорі акваріуми. Згодом захоплення китайців акваріумними рибками поширилося й на інші країни.
Бажаними мешканцями куточка живої природи є птахи. За правильного догляду вони добре почуваються, співають. Діти з цікавістю і любов’ю доглядають за ними, годують і стежать за чистотою у клітках. Постійні мешканці куточка живої природи – канарки і папужки.
Вид папуг що називається корела, родом з Австралії, де вони живуть у заростях евкаліптів та на берегах річок. А в нашій країні цих пташок тримають удома у великих клітках — щоб вони могли там літати. Для приручення птаха треба час від часу випускати його з клітки. Ці папужки люблять іграшки не менше, ніж діти. Їм, скажімо, до вподоби драбинки та мотузочки, по яких можна лазити, дзвіночки, в які можна калатати. А ще вони надзвичайно полюбляють обдирати з гілок кору й хлюпатися у водичці. Для цього до клітки прилаштовують спеціальну купальню.
А що ж їдять папуги? У природі корела споживає фрукти, молоді пагони та насіння різних рослин і навіть комах, а до “домашнього” його раціону входить суміш злаків — вівса, проса, пшениці, пшона, а ще кукурудза та горох, до яких додають горіхи та дрібні гілки, щоб пташка могла обдирати з них кору. До речі, корелу можна навчити промовляти кілька нескладних фраз, якщо розпочати навчання, коли він ще пташеня. Власний спів цих папуг не дуже мелодійний, зате вони швидко вчаться наслідувати голоси інших пташок.
З плазунів можна утримувати тільки черепах – болотяну чи сухопутну. Із ссавців вимогам відбору відповідають передусім гризуни: кролик, білка, морська свинка, хом’як. Невибаглива їжа, малі розміри приміщень для утримання, мирний характер і різноманіття поведінки роблять їх бажаними мешканцями куточка природи.
Цікаві факти про морських свинок
Морські свинки не живуть у морі і не мають нічого спільного зі свинями. Можливо, тварини були названі «свинками» через похрюкування, товсте тільце без талії і постійне поїдання їжі. «Морська» — можливо, пішла від слова «заморська», тобто екзотична, привезена здалеку. Давні предки морських свинок були розміром з бика і важили до 700 кілограмів. Морські свинки змушені постійно їсти, і маленькими порціями через особливу будову травної системи. Основний корм цих тварин – сіно. Морські свинки – добрі та товариські домашні тварини. Вони запам'ятовують своє ім'я, люблять сидіти на руках і муркочуть, коли їх гладять. Зуби морських свинок ростуть все життя, тому їм дуже важливо сточувати їх об їжу. Коли морські свинки щасливі, вони потягуються або підстрибують на місці. Морські свинки сплять по 10 хвилин кілька разів на добу, решту часу гуляють. Ці гризуни, попри свою назву, не люблять воду. Морські свинки можуть серйозно постраждати навіть через падіння з маленької висоти. На відміну від інших гризунів, наприклад, мишей, можуть розрізняти кольори.
Кіт і собака – друзі людини, які здавна живуть поруч із нею. Коти стали помічниками людини у прадавні часи — тоді вони захищали від мишей запаси зерна, та й нині за вдачею залишаються мисливцями. Ви, мабуть, не раз помічали, як коти “полюють” на капці господаря або завзято ловлять пухнасті іграшки. До речі, коти дуже чутливі тварини, у них надзвичайно гострі слух, зір та нюх. Кажуть, що коти бачать у темряві, але насправді це не зовсім так. Вони добре бачать при поганому освітленні, але не в суцільній темряві. Важливий орган чуття кота - вуса. Вони називаються вібриси, і їх краще не торкатися, оскільки це завдає тварині неприємних відчуттів.
Собаки, як і коти, — найдавніші друзі людини. Спочатку вони допомагали на полюванні, а згодом навчилися пасти худобу, охороняти оселі, рятувати поранених, допомагати сліпим, возити санні упряжки і навіть шукати вибухівку і наркотики. Існує багато різних порід собак: від найменшої — чихуахуа (10–20 см) до велетенських мастифів (зріст яких може сягати 1 м).
Сьогодні існує близько 400 порід собак. Серед них є службові, мисливські та декоративні – це три великі групи, на які поділяють всіх собак. Вівчарка (охоронець, допомагає поліції), ньюфаундленд (гарний плавець, рятує людей з води), лабрадор (собака-поводир), самоїд (одна із найдавніших порід собак, охоронець, пастух, їздовий собака). Це все породи собак, які належать до службових, до речі, 25 травня відзначають Міжнародний день з собаками на роботі. Вони допомагають людині охороняти будівлі, працюють рятувальниками. А ось такі породи: бігль, такса, англійський кокер-спаніель, джек-расел-тер’єр належать до мисливських, тому що допомагають мисливцям на полюванні. А можливо ви знаєте, які породи собак називають декоративними, і чому? Йоркшир-тер’єр, померанський шпіц, чихуахуа - такі тварини проживають переважно в квартирі, майже всі вони маленького зросту, мають невелику вагу та легко піддаються дресируванню.
В житті є багато прикладів, коли тварини допомагали людям. Кішка Кузя, яка живе в Києві, одного ранку почала дуже голосно та наполегливо нявкотіти. Прокинувшись, господарі побачили, що у ванній прорвало трубу. Завдяки тому, що Кузя вчасно розбудила господарів, вони встигли перекрити воду та запобігти затопленню декількох квартир у 16-поверховому будинку. Ось так домашня киця врятувала своїх господарів.
Ми з вами відповідальні за тих, кого приручили. Якщо у вас проживає песик або котик, то необхідно їх годувати, розчісувати їм шерсть, водити у ветеринарну лікарню на огляд та щеплення, вигулювати, купати їх, якщо вони забруднились (але лише з дорослими), гратись із улюбленцем.
Бувають випадки, коли тваринка загубилась, і господарі не можуть її знайти, а бувають і такі безвідповідальні господарі, які й не шукають. Так з’являються безпритульні тварини. Пам’ятайте, що життя на вулиці позначається на поведінці тварин. Інколи безпритульні тварини можуть становити небезпеку для людей, а саме: переносити небезпечні захворювання, збиватися у зграї та бути агресивними. Тому потрібно бути обачними. Під час зустрічі з безпритульним собакою забороняється: замахуватися на собаку палицею, гілкою, рукою, кричати; намагатися відібрати у нього те, що він їсть (гризе); починати бігти, коли ви побачили безпритульну тварину; підходити і гладити незнайомого собаку чи кота. Але є люди, які переймаються долею безпритульних тварин. Це спеціалісти ветеринарних клінік, волонтери та працівники притулків для тварин Волонтери тварин – це люди, які допомагають тваринам, що потрапили в біду. Вони забирають тварин із вулиці та шукають для них нові сім’ї. Якщо знайти нову сім’ю одразу не вдається, то тварину тимчасово поселяють у притулок (спеціальне місце, де проживають тварини, у яких немає господарів).
Запам’ятайте: перед тим як брати тваринку додому, треба добре все обдумати, чи зможете ви виконувати свої обов’язки постійно і багато років. Не забувайте, що ви відповідальні за тих, кого приручили.