Українці разом з усіма іншими слов’янськими народами 24 травня відзначають День слов’янської писемності й культури. Як правило, в цей день ми вшановуємо  братів-подвижників Кирила та Мефодія, які дали слов’янському світу алфавіт, заклавши тим самим основи церковнослов’янської писемності та фундамент усіх слов’янських літератур. Саме завдяки Кирилу та Мефодію українці ХХІ століття мають можливість читати повчання Володимира Мономаха і літописи Ярослава Мудрого, нетлінне «Слово о полку Ігоревім» та поезію Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки, Л. Костенко тощо. Тож, згадаємо про пам’ятник стародавньої української літератури, що має таке велике значення для нашої культури.

Історія світової культури немислима без "Слова о полку Ігоревім" — найвидатнішої пам'ятки культури Київської Русі. І хоча  ця героїчна поема є невеликою за обсягом, але з її сторінок постає яскрава й велична картина бурхливого  життя Київської Русі. Незважаючи на те, що "Слово..." присвячене зображенню невдалого походу Ігоря Святославича, предметом його неослабної уваги є важливі події, що відбуваються на відрізку історії України-Русі, з рядків поеми постають образи численних князів з їхніми доблестями і вадами, в їхніх складних стосунках між собою та іноземними сусідами. Задум твору полягав не в описі  подій самого походу, а в тому, як похід змінив світогляд князя Ігоря, «від свавільного гніву» до розуміння об’єднавчої ролі держави.

Навколо "Слова" завжди було багато дискусій. Й досі немає остаточної відповіді на питання про автентичність цієї пам'ятки. Разом з тим, її справжність визнали багато авторитетних вчених, у тому числі академіки Дмитро Лихачов, Борис Рибаков, Андрій Залізняк. Цікавою й досить драматичною є історія рукописного побутування «Слова», створеного саме 1187 року (доказом цьому є два факти: присутність у творі як живих князя Ігоря, який повернувся з половецького полону саме 1187 року, та князів Ярослава Осмомисла та Володимира Глібовича, які померли того ж року). Ймовірним місцем написання шедевру є Видубицький монастир у Києві. Адже саме у цьому своєрідному центрі українського рукописання протягом ХІІ століття творився зокрема Київський літопис, а також «Повчання» Володимира Мономаха.

Похід князя Ігоря проти половців став основою багатьох творів мистецтва, чому сприяла таємнича атмосфера, яка у всі часи огортала «Слово о полку Ігоревім». Відповідні сюжети використовували композитори - Олександр Бородін (опера «Князь Ігор»), Микола Лисенко (композиція «Плач Ярославни»), художники - Віктор Васнецов, Василь Перов, Володимир Фаворський, Микола Реріх, Георгій Нарбут, Михайло Бойчук, поети - Василь Жуковський, Тарас Шевченко, Микола Заболоцький, Максим Рильський... Загалом налічується більше п'ятдесяти перекладів поеми різними мовами народів світу. У кінематографі в 1969 році вийшов фільм-опера «Князь Ігор» - музична драма по однойменній опері Олександра Бородіна. Головну роль в якому виконав чудовий актор – Борис Хмельницький. 

Отже, «Слово о полку Ігореві» й досі залишається нерозкритою загадкою сивої давнини та одним з рідкісних творів художньої стародавньої української літератури.