Неможливо уявити український історичний роман без творів цього непересічного й талановитого письменника. Практично одним із перших в українській літературі ХХ століття він звернувся до надзвичайно цікавої теми — становлення державності Київської Русі та її визначних діячів, які стояли біля її витоків.
Звичайно, мова йде про творчість Семена Дмитровича Скляренка, якому цього року виповнюється 125 років від дня народження. Бібліотека-філія №12 пропонує увазі публікацію, присвячену його творчості.
Семен Скляренко народився 26 вересня 1901 року на Черкащині, у селі Прохорівці, у простій селянській родині. Він здобув освіту в сільській школі, а згодом навчався в Золотоніській гімназії. Рано почав писати вірші та невеликі повісті, працював учителем і бібліотекарем. Під час Другої світової війни, як і багато письменників, був військовим кореспондентом.
Мабуть, саме війна спонукала українських письменників і поетів глибше осмислити події та факти далекого минулого. До цієї теми зверталися Іван Кочерга у поемі «Ярослав Мудрий», Микола Бажан у поемі «Данило Галицький» і, звичайно, Семен Скляренко у своїй визначній дилогії «Святослав» (1959) та «Володимир» (1962).
Саме завдяки Скляренку-письменнику відроджується інтерес письменників і читачів до величезного історичного материка, що зветься Київською Руссю. Сам автор колись сказав: «Я все життя прагнув, мусив написати і написав ці романи, бо переконаний у тому, що героїчна історія нашого народу — це мати нашої сучасності».
Письменник провів величезну роботу, працюючи в архівах, консультуючись з істориками та етнографами. Автор доклав чимало зусиль, щоб кожен, хто читатиме його романи, відчув атмосферу того непростого, грізного часу та зміг поринути в далеке минуле.
Головні герої романів — князі, батько й син: Святослав та Володимир. Один воював, захищав свої землі, «збирав їх воєдино», як скаже потім літописець. Другий хрестив «огнем і мечем» Русь. За його правління Візантія вже почала рахуватися з київським князем та його силою.
Але ми, читачі, бачимо князів не лише як володарів. Автор дає можливість побачити їх просто людьми — зі своїми недоліками й чеснотами. Попри незаперечні мужність, сміливість, військовий і державницький талант, Скляренко показує князів і молодими, і зрілими людьми. Кожному з них доводиться робити непростий вибір між владою та бажанням бути щасливим.
Письменник дає зрозуміти, що за кожним князем стоїть той, хто йде за ним у бій, хто завжди прикриє та підтримає володаря. Отож, другим головним героєм романів є простий люд, адже без нього, власне кажучи, й князя не буде.
Талант письменника дає нам надзвичайну можливість стати поруч із нашими предками, відчути гордість за «діяння» наших князів, наших пращурів, бо часточка минулого живе в кожному з нас…
Дилогія «Святослав» і «Володимир» стала справжнім українським бестселером, відкривши не одному поколінню читачів велич і драматизм часів Київської Русі.
Отож, читаймо ці книги, відкриваймо для себе сторінки нашої історії, відчуваймо гордість за наших предків і будьмо вдячними прекрасному автору за його письменницький талант!
