Друк
Перегляди: 62
Мобільний консультант
 
zachiska1
 

Форма заходу – «мобільний консультант» - припускає, що під час заходу його організатори проконсультують гостей про символіку волосся в людському житті з давніх часів до наших днів, познайомлять з сучасними модними тенденціями в перукарському мистецтві, допоможуть визначитися тим, кого цікавить професія перукаря. Завдання організаторів – у різних вимірах розповісти його учасникам про символіку волосся і зацікавити сучасними українськими трендами. 

Програма:

  1. Вступне слово «Ланцюжок між людиною і небом – волосся»

  2. Історичний колаж  «Про козацьку чуприну, «оселедець» та чуб»

  3. Промо-акція від…. (наприклад, Салону «Стиль»)  «Зачіска, актуальна на всі випадки і пори: дівоча коса»

  4. Імідж-урок «Актуально, зручно, сучасно: найстильніші трендові зачіски 21-го століття»Рекомендації від перукарів-стилістів.

  5. Інтерв’ю з майстром: Опитування  запрошеного до бібліотеки майстра-перукаря про особливості його професії.

 

«ТАЄМНИЦІ УКРАЇНСЬКОЇ ЗАЧІСКИ»

Книжкова виставка

 Цитата:
 
«Питалися козака:
«Що то за причина,
Що в вас гола голова,
А зверху чуприна ?»
«А причина то така:
Як на війні згину —
Мене ангел понесе
В небо за чуприну».    С.Руданський
 
Розділи:
 
 
Цитати:
 
1. «Закрутився світ безкраїй,
зелень на землі й на небі.
Ой, дівчатам заплітають
у волосся сонця гребінь». (Богдан-Ігор Антонич )
 
2. Ображайся на мене, як хочеш,
Зневажай і ненавидь мене,
Все одно я люблю твої очі
I волосся твоє сумне…   (Василь Симоненко)
 

«Ланцюжок між людиною і небом – волосся»

Вступне слово

У сучасній моді зачісок сьогодні не часто можна побачити відбиток національних мотивів, тому що люди орієнтовані на уніфіковану та стандартизовану масову моду, культуру. Оспівана в українській народній творчості  дівоча коса, вилизані козацькі вуса, закручені за вуха екзотичні козацькі оселедці набрали міфічного статусу в нашій свідомості, і, здавалося б назавжди поступилися цивілізації та прогресу. Але вже в наші дні, в  ХХІ столітті, під впливом різноманітних, часто трагічних подій в суспільстві, погляди на національну спадщину почали радикально змінюватися і з’явилася  можливість відтворення найкращих народних традицій. Із сивої давнини, із ледь примерклих з часом фресок, із легенд, казок, пісень і наукових досліджень приходять до нас образи та настрої далекого минулого. Український народний одяг, головні убори, зачіски, взуття формувалися під впливом кліматично-географічних, соціально-економічних обставин, складностей політичного й культурного розвитку. Волоссю наші предки надавали головного, сакрального значення. Вони вважали, що саме через волосся тіло черпає силу. Символом краси в дівчини було довге волосся. «Найбільша краса – дівоча коса»,- казали в давнину. Актуальна чи ні закладена в косу символіка сьогодні? Ми живемо в модерних часах, і жінкам легше доглядати коротке волосся.

А чому у козаків були довгі чуби? Де нині козацький оселедець? Говорячи сучасною мовою, волосся для наших предків  було додатковим енергетичним захистом і разом з тим, на їх думку, підсилювало інтуїтивну чутливість людини. Скільки легенд і казок пов'язано з силою, яка зберігалася в волоссі героя! У давніх слов’ян існували численні повір’я і легенди  про волосся, про те, як воно впливає на   життя людей. Існували численні правила, яких слід було  дотримуються в догляді за волоссям в повсякденному житті, і правила головних етапів життя: як поводились з волоссям новонародженого, під час одруження, що робили з волоссям старі, та інше. Ось, наприклад, чи знаєте ви, чому не можна розчісуватися чужим гребінцем, а завжди треба мати свій? А для того,щоб не брати на себе чужі біди і хвороби.

Українські зачіски – які вони? Сьогодні з’явилося багато цікавих нових зачісок у хлопців, особливо у тих, хто хоче підкреслити свою національну ідентичність, або приналежність до окремої категорії людей, наприклад, військових. Дуже часто вони асоціюються, в першу чергу, з «оселедцем» (варіант чоловічої козацької зачіски, коли голять голову, залишаючи лише пасмо волосся на маківці). Деякі автори в Інтернеті навіть стали називати чоловічу зачіску з оселедцем «українським брендом». Здавалося б, цей бренд назавжди відійшов в історію Але наприкінці 80-х років - початку 90-х років, в дні святкування 500-ліття козацтва, Україна вперше побачила на могилі Івана Сірка в Запоріжжі чубатих хлопців. У 2010 році під час відбіркового туру чемпіонату з перукарського мистецтва «Молоді таланти України», що проводився у Дніпропетровську, майстри-перукарі пропонували різноманітні варіанти стрижок в номінації «ОSеледець international». Потім було «Євро-2012», під час якого світ побачив чоловіків з чубами різних форм і модифікацій. Саме футбольні фани стали активними популяризаторами оселедців серед вболівальників. Так старовинна козацька зачіска отримала друге народження. своєю Візитівкою боксера Олександра Усика також була зачіска  «Оселедець». Срібний призер олімпіади в Лондоні боксер Олександр Беринчик також виступав з «оселедцем». З перших днів Євромайдану 2014 року протестувальники  демонстративно почали робити собі стилізовані старовинні зачіски : традиційний український «оселедець», або стрижку «під горшочек». З’явилися і, так би мовити, осучаснені варіанти : майстри перукарської справи почали вибривати бажаючим на головах тризуби. І все ж таки саме «оселедець» став засобом просування національної ідеї в українському суспільстві. Стало зрозуміло, що волосся не лише прикрашає, воно має й свою суспільну, соціальну та політичну роль.

Зовнішність людини залежить від особистих уподобань і суспільних впливів. Часто одяг та зачіска людини були  знаками її соціального статусу. В сучасному, постіндустріальному суспільстві, зовнішність людини – це справа її особистого вибору. Кожен його робить під впливом виховання,  освіти і, безперечно, моди.

Пам’ятаєте  косу Юлії Тимошенко? Саме завдяки цій жінці-політику весь світ згадав про плетену косу незалежно від форми укладки і кольору волосся. Практична і красива зачіска наших бабусь і прабабусь знову стала широко відомою і модною.  «Коса до пояса», як казали колись в Україні - це зачіска, актуальна на всі випадки і пори. Потрібно відзначити, що в старовину косу заплітали лише незаміжні дівчата. Як тільки дівчина виходила заміж, її косу, за традицією, стригли ножем або сокирою. Жінка після весілля повинна була ходити завжди з покритою головою. Але і заміжні жінки мали свої секрети красивих зачісок. Сьогодні заміжні жінки рідко покривають голову і не обрізають волосся після весілля, але люблять плести гарні коси. Адже ця зачіска не тільки не вийшла з моди, але і залишається дуже популярною. Тому ми сьогодні запросили до нас консультантів – майстрів перукарського мистецтва, які  покажуть нам сучасні варіанти традиційних українських зачісок.

«Про козацьку чуприну, «оселедець» та чуб»

Історичний колаж

*Колаж – суміш різноманітних елементів, яскраві і виразні повідомлення.

Додаток 1.

Цікаві факти про волосся в звичаях українців

 (за О.Воропаєм)

Дівоча коса

Дивуються мені люди, що я дівонькою.
А я плота не городжу свею косонькою,
А я плота не городжу, ні кілля не гачу.
Я за свою косу-русу податку не плачу.
Рости, косо, до пояса я буду чесати,
Десь мій милий у цісаря, я буду чекати…
У зв’язки та в колокілки...
 
Оце тобі, Маріє, за тоє,
Щоб не плела кісоньки втроє.
Заплети кісоньки в дрібушки,
Бо вже ж тобі не ходити в дружки...
 

Козак буде розплітати...

В одній народній пісні, що записана на Київщині, дівчата співають:

Ой, на горі жито — тоненькі покоси,
А хто буде розплітати дівчиноньці коси?
Козак буде розплітати, козак буде плести.
Козак буде дівчиноньку до шлюбоньку вести...
 

 

Додаток 2.

ВОЛОССЯ У ВІРУВАННЯХ УКРАЇНЦІВ

Бондаренко Галина, кандидат історичних наук, провідний науковий співробітник відділу Український етнологічний центр ІМФЕ ім. М.Т.Рильського НАН України  http://ethnography.org.ua/content/volossya-u-viruvannyah-ukrayinciv

zachiska2
«Українка». Рачков М. др. пол. XIX ст.
 

Здавна в культурі різних народів світу волоссю надавали особливого значення. Звичаї та обряди, пов’язані з волоссям, відображали віру наших предків у його надзвичайну силу.

Волосся і магія

Здатність волосся швидко рости в уявленнях давніх людей зближувала його з рослинністю. Недарма в українській мові поширені такі порівняння людини: «росте як бур’ян при дорозі», «дівчина — як калина», «синочки — як дубочки», «голівка — як маківка», «скрипить як старе дерево».

Вигляд волосся (його густота, довжина, охайність, колір) вказували на приналежність до дикого світу природи чи культурного світу людини. Не випадково більшість міфологічних істот (чорт, водяник, дідько, лісовик, мавка) мають довге, розкуйовджене волосся, густий волосяний покров по тілу, що символізує їх приналежність до потойбічного світу. Водночас людське волосся охайно зачесане та підстрижене — ознака цивілізованого суспільства.

Волосся часто ставало засобом магічного впливу. Щоб застерегтись від причарування, заборонялось користуватися чужим гребінцем і позичати свій. Волосся, що випало, не можна було викидати на вулицю, щоб його не розніс вітер і не боліла голова.

Розповсюдженими були дівочі ворожіння із використанням гребінця. У ніч під Новий рік чи під Різдво потрібно було покласти гребінець під подушку, вважалось, що суджений уві сні прийде косу чесати. Також вірили, що як покласти гребінець на горище, то за кольором волосини на ньому можна буде визначити, якої «масті» зустрінеться чоловік. Дівчата ходили опівночі до хліва й у темряві торкались рукою до худоби: якщо натрапляли на шерсть, вірили, що зустрінеться чоловік багатий, якщо на роги чи зуби — бідний.

Народні зачіски

Ідеальною жіночою зачіскою, за народними уявленнями, була «голівка гладка» — акуратно зачесана голова із волоссям, заплетеним в одну чи дві коси. У волосся вплітали кольорові стрічки (бинди, уплітки), на свято дівчата одягали віночки, пов’язували голову широкою стрічкою. У Карпатах прикрашали волосся пір’ям.

Статус заміжньої жінки зобов’язував її тримати волосся покритим. Приховане головним убором волосся жінки свідчило, що вона заміжня. Неприпустимою була її поява на людях простоволосою, «голомозою». У Середньовіччі існувала навіть лайка — «баба-простоволоска», що позначала аномальну, неадекватну поведінку жінок. З розпущеним волоссям, за народними уявленнями, ходили лише відьми і чаклунки, та й то уночі.

Волосся в обрядах

Звільнення від першого волосся було одним із початкових етапів входження новонародженого у світ людей. Такий ритуал називався «пострижини». Він відбувався, коли дитині виповнювався рік, і позначав її прилучення до роду, суспільства.

У шість-сім років дітей постригали «на стать». Запрошена батьками жінка, що звалася «сахнівна», заплітала дівчинці волосся в коси. Хлопчика ж стригли і саджали на коня.

Важливу роль відводили волоссю у весільних обрядах. Перед весіллям, у суботу вранці, «розплітали молоду», мати мила їй водою із зіллям коси, розчісувала їх, а дівчата сиділи за столом і співали. Це символізувало прощання дівчини з дівоцтвом. Після весілля молода переходила до роду молодого, і сила, якою наділялось волосся, відтепер мала належати йому.

Ймовірно ритуал «відрубування» коси молодої після весілля (розповсюджений у Карпатах, на Волинському Поліссі) був колись засобом силового вилучення цієї енергії, коли шлюб здійснювався без згоди роду дівчини, а пізніше став символізувати покору жінки перед чоловіком.

Відсутність волосся

Значення лисини пов’язане з сезонною циклічністю природи. Так само, як на зиму рослинність зникає з землі, з віком рідшає волосся на голові людини, а то й зникає зовсім. Звідси поліське вірування, що в мороз потрібно вийти на вулицю і рахувати лисих дідів (старших чоловіків, які мають своїх онуків). Вважалось, що, якщо нарахувати їх 40, неодмінно потеплішає.

До чоловіків, які рано лисіли, у традиційній культурі ставились дещо негативно, підозрюючи їх у зв’язках із нечистою силою.

Неплідна, кам’яниста земля — це «гола» земля. Уявлення про Лису гору, як місцевість, де збирається нечиста сила, присутні у фольклорі багатьох європейських народів. Лиса гора позбавлена енергій життя, плідності, тому тут може перебувати тільки «нежить»: відьми, чорти, волосся у яких росте не так і не там, де у людей. Народна лайка «дідько лисий» вживається для негативного означення незрозумілого, невідомого. Насправді, за народними оповіданнями, дідько — кудлатий, із густим волоссям на обличчі.

Отже, наші предки вірили, що волосся має чудодійні властивості, тому воно використовувалось у багатьох магічних діях. Крім того, волосся грало значну роль у родинних і календарних обрядах, а втрата волосся, облисіння пов’язувалась з нечистою силою.

 
 
Складач:              Опришко Л, зав. відділом орг.-методичної та інформаційно-бібліографічної роботи ЦБ