Друк
Перегляди: 873

ГОДИНА КРАЄЗНАВЧИХ ВІДКРИТТІВ

1

  
Обладнання: книжкова виставка «Ти вiчно юна красуня, Полтаво моя!» (М.Бойко); «О, Полтаво – мiй дiм i свiт!» (М.Бойко). 
Підготувати зображення (фото) будівель, про які йтиме мова по тексту: 
магазин «Ляна», вул Лідова, 12/9 - колишній учительський інститут; 
корпус сучасного педуніверситету по вул. Остроградського, 2;
Біла Альтанка; університет імені Ярослава Мудрого;
Хрестовоздвиженський монастир; 
особняк Глейзера; 
пам’ятник загиблим козакам; 
будинок генеральші Селастельникової; 
житловий будинок за адресою: вул. Пушкіна, 88 (побудований німцями); 
прибутковий будинок Зеккеля; 
радіометрична обсерваторія; 
прибутковий будинок Перцовича; 
Селянський банк (СБУ); 
будинок пожежної команди (Полтавський музей авіації);
будинок Вайнгорта.

Ведуча1. Доброго дня, юні полтавці! Ви любите своє місто?  Які ваші улюблені місця для прогулянок? (Діти відповідають). Щодня ми буваємо у місті й з часом перестаємо помічати унікальні споруди або ж затишні вулички, які точно нічим не гірші за європейські.
 
Ведуча 2. Полтава. Закинута в глиб степів, стоячи осторонь великих шляхів торговельних і тому не маючи змоги розвинути в собі торгівлі і промисловості, сих могутніх факторів зростання городів, Полтава була, лишилася і, можна сказати напевне, зостанеться назавше суто-провінціальним містом.
 
Ведуча 1. Полтава, як і кожне  місто, як і кожна людина, має своє обличчя. Риси цього обличчя – знакові місця, архітектурні споруди, музеї, пам’ятники, вулиці та провулки. Гордовиті, величні, затишні та шляхетні, подекуди унікальні, подекуди в чомусь схожі. Що є обличчям нашого славного міста? (Діти відповідають). Так, назвали ви не одну споруду, бо так і є. Гадаю, що ви будете згодні зі мною, що обличчям нашого славетного міста є будівля, яка визнана справжнім архітектурним шедевром, виконаним у стилі українського модерну, місце, де втілені національні традиції, що складалися віками – Полтавський краєзнавчий музей.
 
Ведуча 2. Полтавський краєзнавчий музей – окраса не тільки Полтавщини, а й всієї України, учасник багатьох міжнародних виставок. Незважаючи на це до сьогодні залишається мало відома історія музею. Найменш описаною та найбільш трагічною є сторінка життя закладу в роки окупації Полтави фашистськими загарбниками 1941-1943 рр. У наш важкий та тривожний час є актуальним вивчення історії свого краю, історії створення та збереження його культурних та історичних надбань, адже це формує почуття гордості за свою країну, за її народ, сприяє бажанню берегти традиції, уболівати за майбутнє країни, допомагає нам не повторювати помилок минулого. 
 
Ведуча 1. Полтавський краєзнавчий музей розташований на місці садиби козака Павла Руденка, де 1872 року був побудований будинок Полтавського губернського земства. 1901 року будинок земської управи був розібраний. 1903 року на його місці розпочалося будівництво нового, яке закінчилося у 1908 році. Початковий проект споруди в стилі французького ренесансу розробив полтавський архітектор Олександр Ширшов, але завдяки підтримці українського художника Сергія Васильківського, конкурс виграв проект художника і архітектора Василя Кричевського. У ньому широко використовувалися національні мотиви. 
Цікавим є той факт, що російський імператор Микола ІІ, відвідавши у 1909 році Полтаву і побувавши в будинку земства, обурився: «Стиль дома исполнен как бы для прославления малороссов и их истории, что крайне не допустимо и вредно для государства». Його обурення зайвий раз довело мешканцям міста, що вони є не просто частиною Великої Російської імперії, а що вони – українці.
 
Ведуча 2. Музей засновано 1891 року за ініціативою професора Василя Докучаєва, який в 1890 році запропонував створити в Полтаві природничий музей. 1906 року Полтавському губернському земству Катериною Скаржинською були подаровані значна колекція (20 тисяч експонатів) та наукова бібліотека, які були нею зібрані. На початку XX століття до Музею Полтавського земства надійшла колекція Павла Бобровського. 1920 року відбулося відкриття нової експозиції Центрального пролетарського музею Полтавщини, якому було передано весь будинок губернського земства. 
 
Ведуча 1. Основна частина музейної колекції залишилася в окупованій німцями Полтаві, їй випала трагічна доля: значну кількість експонатів було вивезено до Німеччини, а іншу, яка не дуже зацікавила німців, – спалено. Найбільш трагічними для музею стали 21 вересня 1943р. та ніч з 21 на 22 вересня. 21 вересня, о восьмій годині ранку, у вхідні двері музею увірвалося близько 40 гітлерівців. Офіцер вишикував солдат у вестибюлі, віддав наказ і солдати розбігалися по залах, знищуючи все на своєму шляху. Офіцер особисто розбив дві японські вази і велике дзеркало. Окупанти розбивали вітрини, шматували бібліотечні книги. Вважається, що саме в цей час були знищені історичні пам’ятки – стародруки Мстиславця та Галятовського. 
 
Ведуча 2. О 14-й годині зали музею залили бензином та термічною рідиною й підпалили. За день 21 та ніч 22 вересня згоріли третій і другий поверх. Вранці 22 вересня під’їхав новий загін фашистів, німці облили бензином підвальне приміщення, де зберігалася бібліотека, архів. Від високої температури гранітні стіни фундаменту потріскалися, залізні перекриття погнулися й поплавилися. 
Ведуча 1. Реконструкція, що проводилася в кілька етапів, оновила, вдихнула друге життя в цей неперевершений витвір архітектури. Зовсім іншою стала й експозиція музею. Повністю перебудовано 24 експозиційних зали. Завітайте до Полтавської перлини сьогодні. Експозиція Полтавського краєзнавчого музею налічує близько трьохсот тисяч об’єктів, які являють собою унікальну колекцію старожитностей і предметів, які знайомлять відвідувачів музею з природою, історією та культурою Полтавської області. В окремих залах Полтавського краєзнавчого музею зберігаються раритетні експонати, які знайомлять нас зі світовою історією. Тут також можна побачити козацькі реліквії, зразки старовинної холодної зброї, предмети побуту та домашнє начиння, культові артефакти, цінні нумізматичні зібрання, колекції полтавської народної вишивки.
 
Ведуча 2. Все це ми можемо побачити завдяки тим полтавцям, імена яких,на жаль, не відомі нам до сьогодні (відомо лише декілька прізвищ працівників музею), справжнім патріотам свого краю, тим безіменним мешканцям, які не пошкодували свого життя аби врятувати історію, зберегти її нащадкам. Пам’ять про них, про їх подвиг ми повинні берегти. 
 
Ведуча 1. Так, сьогодні історію творимо ми самі, наші батьки, старші брати та сестри, але, шануючи вчинки наших предків, ми не маємо права ставитися до культурних та історичних пам’яток зі зневагою, занедбувати їх, особливо зараз, адже Полтавський краєзнавчий музей це не тільки архітектурна та історична пам’ятка, не тільки культурний осередок, це – доля, доля багатьох мешканців нашого славетного міста. 
 
Ведуча 2. Друзі, ви стоїте на порозі дорослого життя, скоро школа буде позаду. А що далі? Кожен з вас вже планує навчання далі. Багатьох, мабуть, зацікавив Полтавський технічний університет, так? А ось сьогодні він цікавить нас як архітектурна споруда. 
 
Ведуча 1. Історія – це величезний масив інформації про минуле людства, яка міститься в живій пам’яті людей та записана на папері. Людство завжди прагнуло здобути знання з історії та багатьох інших предметів, прикладаючи для цього багато зусиль. І ви, підростаюче покоління, повинні знати та досліджувати видатні пам’ятки рідного краю, його архітектуру, скульптуру, живопис, історію навчальних закладів. Ми зупинемося  в даному випадку на Інституті шляхетних дівчат, який має надзвичайно цікаву історію.
 
Ведуча 2. У 1816 році на посаду малоросійського генерал-губернатора призначили князя Миколу Григоровича Репніна. Його дружина – донька міністра освіти Варвара Олексіївна Репніна, в Петербурзі гаряче пройнялася ідеєю створення жіночих навчальних закладів. Вона звернулася до полтавського дворянства з пропозицією започаткувати інститут шляхетних дівчат. Отримавши позитивну відповідь, одразу узялася наполегливо впроваджувати ідею відкриття жіночого учбового закладу. 
 
Ведуча 1. Прагнення дружини підтримав і сам М. Г.Репнін. Сім’я Репніних пожертвувала значні кошти на будівництво нового приміщення, тоді ж ухвалили рішення про відрахування упродовж двох років місцевим поміщикам певної суми грошей для облаштування інституту. Найбільшою серед пожертв полтавських дворян стала передача Семеном Михайловичем Кочубеєм інститутові у безкоштовне користування свого будинку на околиці Полтави. 
 
Ведуча 2. У 1832 році будинок представляв собою комплекс трьох корпусів – трьох поверхового центрального та двох поверхових бічних, з’єднаних між собою галереями. У 1841 році навчальному закладу було передано приміщення Полтавської школи садівництва. Споруду добудовували декілька разів і в кінцевому рахунку об’єднали всі споруди в один трьох поверховий комплекс довжиною близько 130 метрів. 
 
Ведуча 1. Вступ до інституту, організаційні питання регламентувалися окремими правилами. На навчання приймали дівчаток з дворянських родин, яким виповнилось шість, але не більше десяти років. Повний курс навчання тривав 12 років. При вступі в інститут, кожна дівчина повинна була мати при собі дванадцять сорочок, вісім простирадл, дванадцять пар шкарпеток, шість носових хустин, дванадцять рушників (це все могло буди замінено одним внеском у розмірі 35 рублів). Більше того, батьки повинні були придбати столовий набір, до якого входили: одна срібна ложка, звичайний ніж та виделка. На час перебування дівчини на навчанні за одяг, взуття та підручники платив сам інститут. 
 
Ведуча 2. Основна мета інституту полягала у намірі навчити дівчат-дворянок виконувати свої обов’язки «добрих дружин, турботливих матерів, зразкових наставниць та гарних господинь». 
 
Ведуча 1. Під час Другої світової війни приміщення було зруйноване, але відбудоване у 1955 році по проекту архітектора М. Зацепіна. З 1961 року носить назву Полтавський інженерно-будівельний інститут, а з 1995 року – Полтавський технічних університет, віднедавна Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка.
 
Ведуча 2. Друзі, цікавить деяких учнів, впевнена, і педагогічний університет. Пригадаємо його історію?
 
Ведуча 1. Подивіться на оце зображення (магазин «Ляна», вул Лідова, 12/9). Багатьом із вас знайомий цей магазинчик майже у центрі міста.
 
2
 
А раніше це був Полтавський учительський інститут, який заснований в 1914 році. Це був середній навчальний заклад, де працювали крім директора 6 викладачів, священник і лікар. Раніше там були обладнані кабінети: природничо-історичний, фізичний, хімічний, а також спеціальна гімнастична зала і дві бібліотеки – фундаментальна і студентська. У липні 1919 року Полтавський учительський інститут перетворили в Полтавський педагогічний інститут, який згодом переїхав на нове місце. А ця будівля надалі використовувалася в якості житлової.
 
Ведуча 2. Отже, виходить, що педагогічний університет Полтави – найстаріший вищий навчальний заклад нашого міста. Нині педагогів різних спеціальностей готують на семи факультетах педуніверситету, розміщених у чотирьох навчальних корпусах. Найстаріший з них – навчальний корпус №1 на вулиці Остроградського, 2.
 
 3
 
 
Ведуча 2. Цікавим в архітектурному плані є й наймолодший вищий начальний заклад Полтави. Підкажете який? Так, це університет Ярослава Мудрого. 
 
Ведуча 1. Полтавський юридичний факультет було створено у 2002 р. для забезпечення юридичними кадрами Полтавського та суміжних регіонів а у 2010 році Полтавський юридичний факультет було реорганізовано у Полтавський юридичний інститут Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого. Заклад є відокремленим структурним підрозділом Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, м. Харків. В університеті навчається близько тисячі студентів. Всі ви проходите мимо цього чудового будинку по дорозі до парку «Перемога».
 
 4
 
Ведуча 2. Друзі, всі ви, впевнена, полюбляєте історичний центр Полтави, найкращий оглядовий майданчик міста. Так, це наша Біла Альтанка. Більше одинадцяти століть тому тут був дитинець літописного міста Лтава. Згодом було збудовано земляну Полтавську фортецю, яка у ХVІІІ ст. три місяці стримувала наступ шведів. 
 
Ведуча 1. Біла Альтанка —  один із символів міста. Вона являє собою напівкруглу в плані колонаду з 8 колон. Загальна висота пам'ятки — 9 метрів. Споруда дещо нагадує підкову, зігнуту своїми краями до Успенського Собору, що розміщена на колонах. А хто розкаже легенду, пов’язану з Білою Альтанкою? (Діти розказують). Вірно,  такий «підковоподібний» зовнішній вигляд альтанки обумовлений, згідно з легендою, тим, що саме на Соборному майдані міста на другий день після Полтавської битви відбулась зустріч ремісників-полтавців з російським царем Петром І, і, начебто, місцевий коваль тут таки майстерно підкував царського коня, що втратив підкову під час Полтавського бою.
 
Ведуча 2. Біла Альтанка була збудована у 1909 році з нагоди 200-річчя Полтавської битви на залишках земляних валів колишнього Подільського бастіону Полтавської фортеці. У роки Великої Вітчизняної війни німецько-фашистські загарбники розібрали Альтанку, влаштувавши на її місці зенітно-артилерійський пункт. По війні, у 1954 році ідею відновлення пам'ятки втілив своїм проектом головний архітектор повоєнної Полтави Лев Вайнгорт.
 
Ведуча 1. Розташована на Соборному майдані, Біла Альтанка завершує полтавське плато Іванової Гори. А ще звідси відкривається чудовий краєвид па долину річки Ворскли та частину міста: полтавський Поділ, ворсклянську Леваду та на Хрестовоздвиженський монастир, який є
цінною пам’яткою історії та архітектури козацького (українського) бароко.
 
Ведуча 2. Монастир заснований у 1650 році поблизу міста на мальовничій, порослій віковими деревами горі, де впадає у Ворсклу річечка Полтавка, відома більше під назвою Тарапунька. У XVIII столітті вся гора була вкрита старим, переважно дубовим лісом, через нього до монастиря вилася вузенька стежина. А засновано було цю обитель з ініціативи й на кошти полтавського полковника Мартина Пушкаря, Івана Іскри та іншої козацької старшини, а також міщан за дозволом тодішнього Київського митрополита, відомого церковного діяча й письменника Сильвестра Косова. 
 
Ведуча 1. Головна споруда монастиря - мурований бароковий собор Воздвиження, який в 1689-1709 рр. коштом генерального судді Василя Кочубея, його сина, полтавського полковника В. В. Кочубея, та двох українських гетьманів — І. Самойловича й І. Мазепи. Семибанний собор є архітектурною домінантою не лише монастирського ансамблю, але й Полтави та околиць. 
 
 5
 
Ведуча 2. Другий монастирський храм - Троїцьку церкву -  споруджено через 50 кроків після собору в 1750 році. Вона теж мурована, одноярусна, має одну баню (одноглава). 1864 року її перебудували. З південного боку церкви зробили добудову - приміщення для трапезної, кухні та келії ченця.
 
Ведуча 1. Чим ще милує око нам Іванова гора, яка є історичним ядром Полтави? (Діти відповідають). Саме тут на початку XVII століття було зведено Полтавську фортецю, про яку сьогодні нагадує відновлена її частина - Подільська вежа. В наші дні це історичне місце називається Соборним майданом - на честь відновленого шедевра українського бароко - Успенського собору. На Івановій горі є дуже вдало відновлена садиба засновника нової української літератури Івана Котляревського - з хатою, коморою, повіткою та криницею. Багаточисельних туристів та нас, мешканців міста, сюди приваблюють усі ці історичні пам’ятки. 
 
Ведуча 2. А ще на Івановій горі можна побачити декілька цікавих сучасних пам'ятників. Хто підкаже яких? (Діти відповідають). Так, це, зокрема, пам'ятник галушці.
 
Ведуча 1. Пам’ятник галушці — символічний пам’ятний знак на честь традиційної для регіону Полтавщини страви української кухні – галушки, один із міських символів, уособлення щедрості і добробуту.
 
Ведуча 2. Відкриття пам’ятника Полтавській галушці відбулося 1 квітня 2006 року, на 197-річчя з дня народження Миколи Гоголя, який свого часу прославив цю страву на сторінках своїх творів. 
 
Ведуча 1. До речі, із пам’ятником галушки у Полтаві пов’язана і новонароджена традиція. Хтось знайомий з нею? (Діти відповідають). Це традиція,  яка дозволяє молодятам визначити, хто буде головним в родині. Для цього молода пара приїжджає до миски із галушками і кожен із подружжя старається першим вхопитися за ложку. Запам’ятовуйте!
 
Ведуча 2. Йдемо далі, друзі. Справа від дзвіниці Свято-Успенського кафедрального собору нас зустрічає Іван Мазепа, вірніше, пам’ятник йому. 
 
Ведуча 1. Історія встановлення в Полтаві пам'ятника Івану Мазепі - зріз українського суспільного й політичного життя. Все переплелося: зради, скандали, бюрократизм, звинувачення і воля до перемоги. Часто здавалося, що нічого не вийде. І якби не кілька відчайдушних і впертих людей, так, напевно б, і було...
 
Ведуча 2. Грудень 2008 року, тьмяний зимовий день у Києві… Перерва пленарного засідання ВР. Народний депутат від “Нашої України” Микола Кульчинський саме заходив у свій кабінет, коли в нього задзвонив мобільний.
Ведуча 1. Дзвонив голова Полтавської ОДА Валерій Асадчев: “Миколо Георгійовичу, обласна рада щойно проголосувала за те, щоб повернути назад до бюджету кошти, виділені на пам’ятник”.
 
Ведуча 2. А як же указ президента? Там же чорним по білому: “...встановити у 2009 році монумент гетьману Івану Мазепі в місті Полтава”. Це ж...
 
Ведуча 1. Асадчев у слухавці набрав повітря.
 
Ведуча 2. ...це ж півтора мільйона гривень.
 
Ведуча 1. “Пам’ятника не буде”, - сказав Асадчев. 
 
Ведуча 2. І це було останнє, що того дня зміг чітко почути нардеп Кульчинський. Бо наступної секунди в голові задзвеніло - і він оглух. Чув тільки дзвін, більше нічого. Голова боліла. Пам’ятника не буде.
 
Ведуча 1. За ніч йому стало ще гірше.
 
Ведуча 2. Півтора мільйони гривень - це майже 200 тисяч доларів за тодішнім курсом.
 
Ведуча 1. Вранці лікар парламентської поліклініки встановив діагноз. Мікроінсульт.
 
Ведуча 2. Коли голова Полтавської ОДА сказав у слухавку “Пам’ятника не буде”, у депутата Кульчинського піднявся тиск. Різко і сильно піднявся - так, що в мозку лопнула малесенька кровоносна судина, яка живить нервові закінчення органів слуху.
 
Ведуча 1. “Вам повезло, - сказав лікар. - Могло бути значно гірше. Але потрібна негайна госпіталізація”.
 
Ведуча 2. Пам’ятника не буде?
 
Ведуча 2. Микола Кульчинський тоді мав 61 рік. Попереду була боротьба за пам’ятник довжиною в 11 років. Як так - не буде пам’ятника. Буде! Просто доведеться розпочати все заново.
 
Ведуча 1. І встановили, нарешті, в Полтаві монумент Мазепі. Встановили в піку “російському міфу Полтави”.
 
Ведуча 2. Полтава - україномовне місто, яке наскрізь було пронизано ідеологією «русского» міра. Про перемогу російської зброї під Полтавою розповідали дітям у школі, на офіційних заходах, на екскурсіях. У місті стоїть з півдесятка пам’ятників “русскому оружию”.
 
Ведуча 1. Анатолій Кукоба керував містом з 1990 року, п’ять разів поспіль - рекорд України! - обираючись на посаду голови. Саме він збудував неподалік Соборного майдану відомий у Полтаві пам'ятник галушці, про який ми вже згадували сьогодні. Кількаметрова миска з ложкою, в ній - 15 галушок. З бетону кожна. Цей пам'ятник - данина характерній перехідній ідеології у символічному просторі Полтави перших років незалежності.
 
Ведуча 2. І ось – Гетьман! Робота київського скульптора Миколи Білика, найбільш відомого столичним монументом Ярослава Мудрого (біля Золотих Воріт) і реконструкцією пам’ятника княгині Ользі з апостолами (Михайлівська площа).
 
Ведуча 1. Мазепа має вигляд “державницький”. Білик не підвів - гетьман доволі суровий, як і більшість робіт скульптора. Полтавський пам'ятник Мазепі є єдиним монументом гетьману в повен зріст.
 
Ведуча 2.  Кошти на пам’ятник збиралися по всьому світу. Кульчинський проводив франдрайзингову кампанію, як міг. Звертався до простих людей і до політиків. В країні мінялися президенти (від Ющенка до Порошенка), голови ОДА, мери міста (від Кукоби до Мамая).
 
Ведуча 1. Мінялися погляди керівних осіб: від «Я народився в СРСР і мене вчили, що Мазепа – ворог» до “Цікава постать, недарма ж він на купюрах”.
 
Ведуча 2. У березні 2016 року багатостраждальний монумент нарешті почали встановлювати на Соборному майдані Полтави. За день до відкриття пам'ятник спробували підірвати зарядом пластиду, але не змогли пошкодити.
7 травня 2016 року пам’ятник урочисто відкрив Президент України Петро Порошенко.
 
Ведуча 1. Президент і телекамери поїхали, але проблеми залишилися. 
 
Ведуча 2. А ми йдемо з вами далі по вулиці Соборності. За адресою вулиця Соборності, 3  перед нами один із найцікавіших будинків Полтави, які є на державному обліку пам'яток архітектури місцевого значення. Будинок з елементами готики і єврейської символіки в декорі збудували на початку XX століття (1903 рік). Це особняк лікаря-окуліста Якима Глейзера. Червоний колір і поєднання готики з іудейською символікою – це все про архітектурні вподобання його тогочасного господаря. На першому поверсі він приймав пацієнтів, а на другому жив разом зі своєю родиною. Батько Глейзера, судячи з усього, був рабином. 
 
6
 
Ведуча 1. Німці спалили будинок, коли відступали. Є інформація і про те, що самого Глейзера у 1941 році так само спалили у сараї на сусідній вулиці. Принаймні, так говорить краєзнавець Артур Ароян. Вже після закінчення Другої світової будинок відбудували і здали під житло. Потім там було міське управління освіти.
 
Ведуча 2. Не пройдемо мимо і Церкви Спаса. У невеличкому сквері по вулиці Соборності, якраз навпроти музичного училища, стоїть старенька Спаська церква – чудової краси зразок пам’яток архітектури цілого краю, що дійшов до нас по якомусь щасливому збігу обставин з глибини сторіч. Вона продовжує захоплювати нас своєю простотою і витонченістю, яка граничить з досконалістю. Воістину – все геніальне – просто. 
 
Ведуча 1. Спаська церква в Полтаві - унікальний історико-архітектурний пам'ятник. Це один із найдавніших храмів Полтави. Точна дата заснування Спаської церкви невідома. Спочатку храм був боковим вівтарем Преображенської церкви. Перші згадки про нього зафіксовані в документах, які датуються кінцем XVII століття. У 1705 році Преображенська церква була знищена пожежею. Незабаром її відбудували як самостійний храм. За версією доктора історичних наук М. Я. Рудинського, в якості будівельного матеріалу були використані дубові бруси з розібраного старого дерев'яного храму Преображення Полтавського Хрестовоздвиженського монастиря. 
 
Ведуча 2. Спаська церква знаменита тим, що тут проходила урочиста церковна служба з нагоди історичної події - перемоги у Полтавській битві, на якій був присутній сам імператор Петро І. 
 
Ведуча 1.  На початку ХІХ століття дерев'яна будівля Спаського храму прийшла в занепад. У 1845 році над дерев'яною будівлею був зведений кам'яний футляр-павільйон у вигляді храму з великим присадкуватим куполом. Цей футляр повинен був захищати дорогоцінну святиню від руйнування. Його проект розробив архітектор А. Тон. 
 
Ведуча 2. Ще один з «молодих» пам’ятників - пам’ятник козацької слави. 
 
Ведуча 1. 300 років тому на перетині вулиць Паризької Комуни та Панянки знаходився один зі східних ярів Полтавської фортеці. Згодом це місце почали називати Панянським бульваром. Ця назва виникла не випадково. Легенда, пов'язана з її утворенням, веде до часів Полтавської битви. Хто розповість легенду? (Діти відповідають). Одразу після історичного бою 27 червня Полтава потерпала від чуми. За легендою, врятувати всіх допоміг сон одного з мешканців фортеці. Полтавському сотнику, який мешкав недалеко від цієї місцевості, уві сні наснилася панянка, яка промовила: «Якщо на цій місцевості вирити криницю, то вода в ній буде цілюща, епідемія відступить».
 
Ведуча 2. Полтавці зробили так, як звеліла панянка, й епідемія дійсно невдовзі відступила. На знак вдячності невідомій панянці у Полтаві з'явився бульвар з її іменем. А 9 вересня 1994 році на честь звитяги українських козаків на цьому місці урочисто відкрили Пам'ятник загиблим козакам. Над його створенням працювали художник Віктор Батурин, архітектор Віктор Шевченко та скульптор Володимир Білоус. За задумом авторів, монумент мав увічнювати не лише славу козаків, які полягли в часи Північної війни в російському та шведському таборах. Пам'ятник присвячений мужності і героїзму усіх козаків, які в різний час поклали своє життя за волю, незалежність України. Вояки з Полтавщини завжди відрізнялися неабиякою силою характеру.
 
Ведуча 1. Друзі, як можна говорити про Полтаву без згадки про Круглу площу? Адже Кругла площа (стара назва — Олекса́ндрівська) — історичний майдан у Полтаві, композиційний центр і символ міста.
 
Ведуча 2. Центральна площа міста має форму кільця, посеред якого розташований Корпусний сад із монументом Слави на честь 100-річчя перемоги над шведами під Полтавою. За легендою тут Петро I зустрічався із захисниками міста.
 
Ведуча 1. Навколо площі в 1809-11 рр. були споруджені адміністративні будівлі: Присутственні місця (зараз — Міськрада), Дворянське зібрання (кінотеатр ім. Котляревського), Будинок генерал-губернатора (Рада профспілок), Малоросійський поштамт (Полтавська школа мистецтв), Петровський кадетський корпус (Вище зенітно-ракетне училище, а зараз тільки біль за зруйновану будівлю) та ін. У підземній частині побудований сучасний торговий комплекс. 
 
Ведуча 2. І це, без перебільшення, улюблене та популярне місце прогулянок городян.
 
Ведуча 1. Отак швиденько ми пробіглися по колу в центрі нашого міста. Але хочеться ще трішки зайняти вашої уваги на найцікавіших місцях Полтави, виокремити для вас 10 найцікавіших, на мою думку, будівель, без яких Полтава б не була такою затишною. І ось десятка кращих для вас.
 
Ведуча 2. Найстаріший житловий будинок Полтави. 
 
 7 
 
На межі руйнування в аварійному стані, знаходиться нині одна з найстаріших будівель Полтави – непримітний будинок по вулиці Пилипа Орлика, 7 – колишній будинок генеральші Селастельникової (Сластельникової), 1805 року. Статус пам’ятки місцевого значення будинок набув 1992-го року. Це дерев’яна споруда, збудована у стилі класицизиму, за зразками цегляних, була однією з перших подібних споруд в новоутвореній Полтавській губернії. Подібний до так званих зразкових проектів архітектора Казакова. Колони виготовлені з стовбурів дерев, винесений цоколь доричного портика – цегляний, обшитий деревом. 1887 року належав статському раднику М. Магденку. В будинку ніхто не проживає. Аналогічна споруда в Полтаві лише одна – сучасне приміщення літературно-меморіального музею Івана Котляревського.
 
Ведуча 1. На жаль, за останні роки в Полтаві зникло кілька найдавніших споруд, на їх місці тепер стандартні новобуди. Проте, таких споруд в Полтаві є ще кілька. Зберегти їх необхідно. Бо за декілька років втратимо містобудівну специфіку, власне обличчя міста.
 
Ведуча 2. Млинзавод (на жаль, колишній). Тут цікава не одна будівля, а комплекс. Головні споруди – «рожевий» і «бірюзовий» корпуси. Полтавський комбінат хлібопродуктів збудували в кінці ХІХ століття. Уже в 40-роках ХХ століття відбулася реконструкція і він став виглядати більш сучасно. Тільки уявіть, що одночасно на елеваторах млинзаводу могли зберігатися десятки тисяч тон зерна. Також раніше комбінат володів своїм залізничним локомотивом, який віз по коліях навантажені вагони з борошном прямо до Південного вокзалу. Таке потужне виробництво раніше, і пуста будівля зараз. Млин не працює, а в споруді немає світла, газу й води. Адреса: вул. Небесної Сотні, 69.
 
Ведуча 1. Житловий будинок, який відбудували полонені німці. Будівлю на Пушкіна, 88 збудували у 1938 році для працівників бавовняно-прядильної фабрики. Це виробництво було найбільшим у регіоні, адже там працювали більше ніж 5 тисяч людей. Після Другої світової війни його відбудовували полонені німецькі солдати, які жили у клітці у дворі. Після виконання робіт їх відправляли до Німеччини. Будинок охоплює фактично весь квартал. Сьогодні там живуть різні люди, які вже добудували різні балкони, але і будинок, і садочок, і їдальня зводилися для робітників прядильно-ткацької фабрики. Сам будинок досить великий, особливо для Полтави.
 
8
 
Ведуча 2. Центр Полтави. Театр Гоголя і поряд колишній прибутковий будинок Зеккеля. 
 
 9
 
У 1906 році, за проєктом Вітольда Весселі, побудували триповерховий будинок, з підвалом і приміщеннями галантерейного магазину. Ділянку на розі Івановської і Малопетрівської (вулиці Гоголя та Небесної Сотні) під будівництво придбав заможний полтавець, торговець-взуттєвик Зеккель у кварталі Суздальских торгових рядів (вул. Гоголя, 18/14). Кутове розташування будівлі зумовило створення двох парадних вуличних фасадів. Художній образ будівлі створений шляхом застосування вільного ритму різновеликих вікон, куполу, ліпних орнаментів і кованих обгороджувань балконів. 
 
Ведуча 1. Червоні казарми на вулиці Пушкарівській. Комплекс споруд військового призначення біля артскладів збудували у 1876—1893 роках спеціально для потреб військових частин російської імператорської армії у Полтаві. Для будівництва використали червону цеглу, яку виготовляли на місцевих цегельнях. Завдяки кольору комплексу військових будівель цей квартал Полтави отримав назву – «Червоні казарми». Будівлю колишнього штабу «Червоних казарм» у 2009 році передали в управління Державної судової адміністрації України. Згодом будівлю відреставрували та переобладнали під приміщення Полтавського окружного адміністративного суду зі збереженням архітектурного стилю будинку.
 
 91
 
Ведуча 2. Радіометрична обсерваторія (адреса: вул. Мясоєдова, 27). Будинок, у якому розміщено обсерваторію, належав всесвітньо відомому художнику Івану Мясоєдову. Будинок був побудований в італійському стилі на початку ХХ століття, після того, як Іван зустрів свою італійську кохану Мальвіну.
 
 92
 
Полтавська гравіметрична обсерваторія (ПГО) — геофізичний та радіоастрономічний науково-дослідний заклад у Полтаві, філіал Інституту геофізики імені С.І. Субботіна НАН України. Заснована 1926 року з ініціативи відомого астронома і геофізика О.Я. Орлова. Інколи працівники обсерваторії проводять екскурсії. Відвідувачі мають можливість побачити у телескоп кратери на Місяці, кільця Сатурна та поспостерігати за іншими небесними світилами.
 
Ведуча 1. Прибутковий будинок Перцовича (будинок з воронами, замок Річарда). Будинок по вулиці Пушкіна, 40 одразу впадає в око. На фоні своїх «класичних» сусідів він виділяється асиметричністю та схожістю на середньовічний замок.
 
93
 
Присяжний повірений Перцович побудував його у 1890 році. Замок Річарда став одним з перших прибуткових будинків у Полтаві. Розповідають, що на той час він був ледь не найвищим у місті.
 
Ведуча 2. Але найцікавіше у цьому будинку – це його легенда. Одного вечора сюди заїхав дивний постоялець. Його бачили тільки у перший день, коли він винаймав кімнату на останньому поверсі. А потім чоловік жодного разу не виходив з неї і усюди відсилав свого слугу. За класичним сценарієм, з його приїздом у будинку почали відбуватися усілякі нещастя.
 
Ведуча 1. Жив він так жив, і от слуга вкотре спустився вниз і цього разу попросив лікаря. Люди, які увійшли до кімнати, побачили маленького діда, який звивався на ліжку. Таке, як сама смерть не хотіла його забирати. І тільки коли хтось відчинив вікно, він спустив дух. А після цього над будинком постійно кружляють ворони.
 
Ведуча 2. До речі, ворон тут не завжди і зустрінеш. На останньому поверсі хтось навіть написав маркером на стіні: «Ми шукали, ніяких ворон тут немає». Але навіть якщо так, легенда ж все одно залишається.
 
Ведуча 1. А хто ж не знає наступну будівлю? Це Селянський банк (зараз СБУ). Це найошатніша будівля у місті, в якій зараз розміщене обласне управління СБУ. Її було збудовано на початку ХХ ст. для Селянського земельного банку, що видавав довгострокові позики селянам на купівлю дворянських земель. Ця будівля - один із кращих зразків українського модерну.
 
Ведуча 2. Центральний вхід на зрізаному куті будівлі прикрашений декоративним мозаїчним панно з жар-птицями і скульптурами сирен. Будівля сильно постраждала в період Другої світової війни, відновлено в 1948 році.
 
Ведуча 1. Будинок пожежної команди (Полтавський музей авіації). Мурований, одноповерховий будинок для пожежної команди спорудили у 1811 р. на розі вулиці Шевченка і Першотравневого проспекту у стилі  класицизму.
 
94
 
Полтавська пожежна команда була найбільшою в губернії та виїжджала й в інші міста. 23 вересня 2001 року в будівлі відкрили Полтавський музей авіації і космонавтики, який досі працює. Внесений до реєстру пам'яток архітектури національного значення.
 
Ведуча 2. Будинок Вайнгорта (ми сьогодні вже згадували нашого полтавського архітектора). Хто, якщо не він?
 
Ведуча 1. Лев Вайнгорт – дуже важлива людина для полтавської міфології. Це він відбудовував повоєнне місто. Та і збереження малоповерхової забудови у центральній частині Полтави – багато в чому заслуга Лева Семеновича.
 
 95
 
В одноповерхівці по вулиці Стрітенській, 10 Вайнгорт прожив з 1944 по 1994 роки. 50 років він дивився у одне з його вікон. Тут він щось планував і написав свої «Записки провінційного архітектора» (до речі, дуже цікаві). Цей будинок звичний для старої Полтави, одноповерхівка у стилі класицизму. Але такий мешканець робить його особливими. Хоча на меморіальці вже мало що видно, але тут жив і працював Лев Вайнгорт. І це має знати кожен.
 
Ведуча 2. Любі друзі! Ви, гадаю, впевнились, що місто робить архітектура. Його так само роблять легенди. У нас немає проблем ні з тим, ні з іншим. А от з їх пропагандою — вистачає. Бо часто і самі не помічаємо, скільки усього цікавого навколо. І, тим більше, не розповідаємо про це гостям та, не секрет, що багато і самі не знаємо.  Хоча, здавалося б, очевидно: чим більше цікавинок знатимемо — тим більша імовірність закохатися у своє місто.
 
Ведуча 1. Полтава історична — словосполучення, яке навіть ми, полтавці, часто забуваємо. А такий крутий бекграунд, як у нашого міста, потрібно і самим пам’ятати, і розповідати про нього. Це стосується не лише цікавих особистостей, яких у Полтаві завжди вистачало, але й будівель.
 
Ведуча 2. Історія залишила нам багато архітектурних пам’яток різних часів. А невеликий розмір міста тільки сприяє тому, щоб їх зручно розглядати і вивчати. Майже усі архітектурно-історичні пам’ятки скупчені у 15-20 хвилинах ходьби одна від одної. Вивчаймо своє місто, знаймо його, любімо його!
 
 
 
Список використаних джерел:
 
Архітектурне обличчя Полтави (уривки з книги М.Я.Рудинського) [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://poltavahistory.inf.ua/history6_2u.html. – Назва з екрану.
Будинок Полтавського генерал-губернатора [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/Будинок_Полтавського_генерал-губернатораБудинок_Полтавського_генерал-губернатора. –Назва з екрану.
Будинок генеральші Селастельникової [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://savepoltava.city/projects/budynok-generalshi-selastelnykovoyi/. – Назва з екрану.
Замки та храми України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://castles.com.ua/krugla.html. – Назва з екрану.
Корпусний сад[Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://zabytki.in.ua/uk/81/korpusnyi-sad-ua.- Назва з екрану.
Кругла площа (Полтава) [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/Кругла_площа_(Полтава)Кругла_площа_(Полтава). – Назва з екрану.
Найбільші, найвищі, найстаріші – цікаві факти про Полтаву[Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://www.0532.ua/news/2519969/najbilsi-najvisi-najstarisi-cikavi-fakti-pro-poltavu. – Назва з екрану.
Пам’ятник загиблим українським козакам [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.tourism.poltava.ua/pamyatnyky/Pamyatnik_zagiblim_ukrainskim_kozakam/. – Назва з екрану.
Полтава. Біла Альтанка [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://kolokray.com/uk/f/poltava-belaya-besedka-.html. – Назва з екрану. 
Полтава: Іванова гора [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://andy-travel.com.ua/poltava-ivanova-gora. – Назва з екрану.
Полтава: Хрестовоздвиженський монастир [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://andy-travel.com.ua/poltava-hrestovozdvyzhenskyy-monastyr.– Назва з екрану.
Спаська церква в Полтаві [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://ua.dorogovkaz.com/stati_spasskaja_cerkov_v_poltave.php. – Назва з екрану.
Топ 10 визначних місць Полтави [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://np.pl.ua/2017/09/top-10-vyznachnyh-mists-poltavy/. – Назва з екрану.
Це Полтава, крихітко: 10 цікавих будівель у нашому місті [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://zmist.pl.ua/news/ce-poltava-krihitko-10-cikavih-budivel-u-nashomu-misti-foto. – Назва з екрану.
Цикл «Пам’ятники Полтави»: пам’ятник загиблим українським козакам [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://central-ua.tv/news/13856/. – Назва з екрану.
 
 
Складач: Озерна Н., гол.методист ЦМБ