Друк
Перегляди: 4685
Розробка усного журналу для учнів 9-10 класів
 patriotukr
 
Обладнання: екран, аудіо запис вокальної формації «Піккардійська терція» «Гей, плине кача», відео «Я – українець!» А Матвійчук, відео «Я люблю Україну!» Б.Ступка. 
Домашнє завдання для учнів-учасників заходу: підготувати вірші про прапор, герб; історичні довідки про формування України як держави.
 
Ведуча 1. Перебуваючи на карантині я вирішила подивитися телевізор… будь що, крім новин. І одна програма мене дуже зацікавила. Разом з авторами програми я здійснила цікаву подорож до Великобританії, США та Австралії. Ведучий розповідав про географічне розташування країн, про їх історію, традиції, про політичне становище. Було сказано і про високий економічний розвиток цих держав. Коли програма скінчилася, я подумала, що, мабуть жителі цих країн пишаються тим, що живуть там. І тоді мені спала думка: «Чи можу я пишатися своєю державою? Чи можу я пишатися тим, що народилась українкою?» 
Тема «Я - українець, я – патріот» дуже актуальна і разом з тим дуже складна на сьогоднішній день. Тому, перш ніж запропонувати тему патріотизму, я у вас запитую, чи не проти ви такої співбесіди? (Діти відповідають)
Дякую, що отримала однозначно: «Ні, не проти!». Пропоную, щоб лозунг «Україна починається з тебе» супроводжував нас на протязі всієї розмови. І я хочу, щоб весь смисл, який вкладений в ці слова, ви зрозуміли наприкінці нашої розмови і взяли за життєве кредо. Отже, переходимо до першої сторінки нашого усного журналу.
 

 Сторінка 1.

Ведуча 2. Кожна людина з великою любов’ю і душевним трепетом згадує те місце, де вона народилася, де промайнуло її дитинство з дивосвітом-казкою, материнською ласкою у батьківській оселі. Саме родинне вогнище і є маленькою батьківщиною кожної людини, її великим «Я», з якого починається людина.
 
Ведуча 1. Наша батьківщина знаходиться майже у центрі Європи. Точніше, географічний центр Європи знаходиться недалеко від міста Рахів, що у Закарпатській області.
 
Ведуча 2. Історія нашої країни налічує вже понад тисячу років. Наші предки-українці були хоробрими воїнами, які завзято боронили рідну землю. Історія зберегла славетні імена князів, як Олег, Мстислав, Володимир, Ярослав, княгиня Ольга. Князь Володимир охрестив руський народ у християнську віру, Ярослав прославився тим, що за часів його правління в нашій державі збудовано багато храмів та бібліотек, а княгиня Ольга була мудрою та сміливою жінкою, яка справедливо використовувала надану їй владу. У часи козацтва військова звитяга українців стала відомою на увесь світ.
 
Учень 1.
Я гордий тим, що народився українцем,
У мальовничім, журавлинім краї,
І що співучу українську мову
Своєю рідною й святою називаю,
Що кожен день ходжу по цій землі,
Де мої діди й прадіди ступали,
По тій землі, де Київські Князі
Державу славну заснували.
І з гордістю я згадую часи,
Коли ще Запорізька Січ буяла
Й славетні гетьмани та козаки
Країну нашу мужньо захищали.
 
Учень 2.
Нелегкою і довгою була
Дорога до сьогоднішньої днини,
Все ж Україна незалежність здобула!
Народ наш нині вільний та єдиний!
 
І я радію серцем і душею,
Що малоросами нас більш не будуть звати.
 
Ми – українці!
І держава наша
Благословенна Україна - мати!
 
Учениця 1. Лише на рідній землі дихається вільно. Тут, де коріння мого роду, народилася і я під найкрасивішим у світі небом – українським. Ця земля дорога мені до щему у серці, бо саме на ній я вперше побачила веселку і схід сонця, квітучу вишню і безкраї житні поля.
(Відео про Україну з Б. Ступкою)
 
Ведуча 1. Ми пишаємося іменами великих українців, які прославили Україну. 
Історія має багато прикладів відданого служіння її кращих синів та дочок ідеї української державності. Особливу роль відіграли українські письменники. Тарас Шевченко для нашого народу є справжньою святинею: натхненником національних ідей, символом незалежності та соборності України. Силою свого художнього слова поет прославив Україну на весь світ у той час, коли вона перебувала в рабстві і став провісником волі на десятиліття вперед.
 
Ведуча 2. Хочу згадати про Івана Яковича Франка, який популяризації ідеї соборності України присвятив все своє життя. Франко першим заснував у своїх краях партію європейського зразка (радикальна партія). На той час Західна Україна входила до складу Австро-Угорщини, жителі називали себе русинами. У 1893 році Франко першим на Західній Україні почав вживати термін «українець», «український». До кінця свого життя великий Каменяр болів душею за Україну і боровся за те, щоб наш народ мав право побудувати свою державу.
 
Ведуча 1. Готуючись до розмови, я натрапила в Інтернеті на такі слова:
«Я не їм сало і цибулю, не вдягаю вишиванку, не співаю гімн. Я не перепливав Дніпро і не вмію танцювати гопак. У мене на столі не лежить «Кобзар», а на стіні не висить вишитий рушник. Я розмовляю мовою, яку називають «суржиком». Я обираю владу, яка не шанує свій народ. Я – українець?
Але я вболіваю за «Динамо» і «Шахтар», за Кличко, Усика і Гвоздика. Я не заперечував проти того, аби Марув поїхала від нашої країни на Євробачення.
Я неодноразово покидав цю країну, а під час пандемії коронавірусу я повернувся. І відчув огиду до «співачки», яка заробляла гроші в чужій країні, а потім хамовито вимагала допомоги у своєї. 
Я не вірю патріотам на трибунах, але я вірю патріотам в окопах. Я вірю в свою країну – вона сильна. Я дихаю цим повітрям – воно п’янить. Я п`ю цю воду – вона найсмачніша. Я їм цей хліб – він має душу. Я пишаюсь своїм народом – він справжній... І думаю, що я залишуся тут. А ще: мені іноді сниться безкрайнє блакитне небо та квітуче поле соняшника. Тому я – українець.»
 
Ведуча 2. Всі ми різні. Розмовляємо по-різному, смакуємо різні страви, читаємо різні книги і нам подобаються абсолютно різні речі. Але якщо для тебе має значення, що ти живеш у цій країні, серед цього народу, ти – один із нас.
 
Учень 1. Якщо ти кажеш: “Я – українець!”, “Я – українка!” і хочеш вимовляти це з гордістю і гідністю, ти – один із нас.
 
Учень 2. Якщо ти хочеш розквіту і величі своєї країни та свого народу, ти– один із нас.
 
Ведуча 1. Якщо ти один із нас – будь із нами!
(Перегляд відео «Я-українець!» А.Матвійчук)
 
Ведуча 2. Справа не в географічному розташуванні України, а в тому, щоб вона була у кожного у серці. Щоби ми з гордістю казали, що ми українці. Ми толерантні, ми поважаємо інші народи, але Україна - понад усе. Ми народилися і живемо на своїй, Богом даній землі. І любимо її всю - від Донбасу до Галичини, від Полісся й до Чорного моря. 
 
Учень 1. Коли підіймається синьо-жовтий прапор, і лунає державний гімн, я знаю, це - те, що може і має об’єднувати всю мою країну. Кожен, хто в цей урочистий момент затримує подих – Українець.
 
Учень 2. Я - Українець. У що б я не був вдягнений, в моїх грудях б’ється серце у вишиванці. Моя кров - кров козацького роду. Мій дух - дух вікової боротьби за Україну.
 
Ведуча 1. Я - Українка. Мені може не подобатися влада, яку ми обираємо, але ж це не є моя країна. Влада змінюється, країна — назавжди. Я не присягаюся у любові і вірності до своєї Батьківщини. Мені це не потрібно, адже я - Українка! І як писав Микола Бук:
 
Споконвічна – рідна земля,
Незалежна – держава моя,
Вічна і завжди єдина
Ненька моя – Україна
 
Ведуча 2. У нашого народу глибоке історичне коріння, сповнена захопливих подій історія. День 28 червня 1996 рік – день прийняття Конституції незалежної держави України став саме такою подією. Стаття 20 Конституції України проголошує: Державними символами України є Державний Прапор України, Державний Герб України, Державний Гімн України – перегортаємо другу сторінку спілкування.
 
Сторінка 2.
 
Учень 1. Національні символи − це свідчення історичних прагнень народу, своєрідний генетичний код нації. Вони покликані служити надійною основою формування громадянських рис особистості, її патріотизму, національної свідомості.
 
Ведуча 1. Що ми знаємо про Національний Гімн України – урочисту пісню,яка є одним державних символів ? 
 Гімн – величава пісня, виконання якої пов’язане із святковими урочистостями, офіційними державними заходами, військовими парадами, політичними подіями, релігійним ритуалами тощо. Державні і національні гімни затверджують поставлені традицією почуття єдності і самобутності народу. Це ті слова та музика, які змушують кожного з нас підніматися при перших же акордах, з трепетом у душі слухати мелодію, яка кличе до високого і світлого.
 
Учень 1.
Наш герб — тризуб,
Це воля, слава й сила;
Наш герб — тризуб.
Недоля нас косила,
Та ми зросли, ми є,
Ми завжди будем,
Добро і пісню несемо
Ми людям. (Н. Поклад)
 
Ведуча 2. Герб-Тризуб походить з княжих часів Київської Русі. І хоча він зазнав деяких змін (має понад 200 різновидів), але весь час зберігав первісну основу. Існує багато різних думок щодо значення Тризуба. Імовірно, що цей знак символізує триєдність та тривимірність світу, що пізніше трактовано християнством як єдність Бога-Батька, Бога-Духа і Бога-Духа Святого.
 
Учень 2.
Синій, як море, як день, золотий —
З неба і сонця наш прапор ясний.
Рідний наш прапор високо несім!
Хай він, уславлений, квітне усім!
Гляньте, на ньому волошки цвітуть,
Гляньте, жита в ньому золото ллють.
З жита й волошок наш прапор ясний.
З неба і сонця, як день весняний. ( О. Олесь)
 
Ведуча 1. Прапор як символ, спочатку як засіб сигналізації, виник за античних часів. Поєднання жовтого і синього (блакитного) кольорів має на наших землях глибоке коріння. Прапори (корогви) набули широкого застосування в героїчну козацько-гетьманську добу. З революцією 1848–1849 рр. пов'язана поява українського прапора (жовтого з блакитним) в австро-угорській частині України. Із проголошенням незалежності України віддали належне синьо-жовтому знамену й визначили його національним символом козацтва впродовж багатьох століть. Український народ не міг відкинути історичну традицію створення своєї держави саме під цим знаменом. А 28 січня 1992 року Верховна Рада України затвердила державним прапором України синьо-жовтий стяг. Для українців синьо-жовтий стяг - це кольори чистого неба і пшеничного лану. Український прапор, який був довгий час національним символом, став згідно з 20-ю статтею Конституції Державним прапором України. І сьогодні наш синьо-жовтий прапор майорить у кожному місті і селі України.
 
Сторінка 3.
 
Ведуча 2. Продовжимо нашу розмову. І третя сторінка нашого журналу – про формування української державності. Вашим домашнім завданням було підготувати історичні довідки про формування України як держави.
 
Учень 1. Історія України та народу, що живе на цій землі, губиться в сивій давнині. Назва «Україна» (край, земля) означає територію, що була основою Київської Русі у ХІ-ХІІ ст. Деякі російські історики намагалися довести, що назва «Україна» означала «окраїна». Але це неправильно, бо Російської імперії тоді ще не було, а тому її окраїною Україна бути не могла.
 Українські історики довели, що назва «Україна» походить від слова «край», «країна».Уперше цей термін уживається в Київському літописі в 1187 р. стосовно земель Південної Київщини та Переяславщини. З кінця IX ст. Руська земля стала центром, політичним і територіальним ядром утворення єдиної держави східних слов’ян, що закріпила за собою назву Русь. Вона була однією із могутніх держав Європи. Високий авторитет Київської Русі в тогочасному світі закріплювався тісними зв’язками київських князів з багатьма зарубіжними дворами. Велику роль у розвитку тогочасної держави відіграли князі Володимир Великий та Ярослав Мудрий. За часів Володимира Великого Київська держава досягла високого рівня військової могутності, економічного розвитку й культурного піднесення.
 Ярослав Мудрий організував походи проти печенігів, відвоював для своєї держави галицькі терени, заснував Київську митрополію, розбудував Київ та інші міста, побудував перлину нашої архітектури – храм святої Софії, заснував бібліотеку. При ньому було створено перший писаний звід законів Київської Русі – «Руську Правду». 
Через династичні шлюби своїх дітей Ярослав Мудрий налагодив дипломатичні зв’язки з багатьма країнами. У роки його правління Київська Русь досягла найвищого розквіту. 
Володимир Мономах, глибоко розуміючи згубність міжкнязівських чвар, доклав зусиль для об’єднання Київської держави. Він, зокрема, став одним з організаторів зустрічі найвпливовіших князів у Любичі, під час якої було досягнуто згоди про спільні заходи в боротьбі проти кочівників. Своє ім’я уславив також вдалими походами проти половців. З Мономаха розгорнулося велике будівництво в Києві; було споруджено міст через Дніпро, кілька храмів. Знову почала збагачуватися державна скарбниця. Мудрий володар, Мономах, хай і тимчасово, припинив усобиці та об’єднав більшу частину Київської Русі. Після смерті Ярослава держава була поділена на 6 частин. Це призвело до розпаду Київської держави у 30-40-х роках XII ст., а згодом завоювання монголо-татарами.
 
Учень 2. На довгі роки Україна втрачає свою державність. Вона була під владою Литви, Польщі, Австро-Угорщини, Росії. Боронитися довелося майже повсякчас. Звідусіль йшли на родючі українські землі незчисленні завойовники. Але завжди, за будь-яких обставин, українці намагалися захистити рідну землю. Згадаймо слова Василя Кравчини з кіноповісті Олександра Довженка “Україна в огні”: «Ми б’ємося за те, чому нема ціни у всьому світі, — за Вкраїну, за єдиний народ, що не знайшов собі в століттях Європи людського життя на своїй землі, за народ розторсаний, роздертий». Ці слова вели солдат у бій, можливо, для них останній. Все було в нашій історії: і підступні зради, і криваві війни, і страшна розпука, і нелегкі роки поневолення. Але ми усе витримали, не зламалися, і тепер будуємо нову Україну — самостійну державу, яка обрала для себе європейський шлях. На жаль, цей шлях не усипаний розами, і долаємо ми численні перепони – економічні, військові та інші.
 
Учень 3. Згадаймо такі великі імена, як гетьман Богдан Хмельницький, який звільнив Україну з-під ярма Польської Шляхти. Пилип Орлик – автор першої конституції. Іван Мазепа намагався орієнтувати Україну на Європу і визволити від влади царської Росії. Михайло Грушевський – перший президент Української Народної Республіки, учений світового рівня. Українська історія має ще багато прикладів відданого служіння її кращих синів та дочок ідеї української державності.
 
Учень 4. Незалежність України – заслуга не лише певних політичних сил та рухів, але й усього українського народу. Варто згадати спроби проголосити державність після розпаду Австро-Угорської імперії та царської Росії: 22 січня 1918 року (ІV Універсал Центральної Ради), 30 червня 1941 року у Львові (Акт відновлення Української держави), 5 жовтня того ж року в Києві, 24 серпня 1991 року (Акт проголошення незалежності України), проголошення в листопаді 1918 року Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР), проголошення незалежності Карпатської України (березень 1939 року).
На жаль, історія розпорядилася так, що ми знову опинилися в складі іншої держави – УРСР належала до СРСР, зазнала утисків, пригнічень, голодомору,сталінського терору, репресії, треба було пройти ще багато випробувань. І тільки в 1991 році Україна стала незалежною.
 
Сторінка 4. 
 
Ведуча 1. Отже, друзі, ви добре провели хронологію державоутворення, тому перегортаємо четверту сторінку нашого журналу - героїчну і трагічну одночасно.
 
Ведуча 2. Майже 30 років українській державі, але це лише мить, незначна частина нашого минулого. І знову життя поставило перед нами випробування. На мою думку, події останніх років примусили кожного українця відчути свою причетність до долі своєї країни, зрозуміти, що ми господарі на власній землі. Свідомість українців постійно змінюється. Майдан та Революція Гідності вразили не тільки Україну, а й увесь світ. Зігріта палкими серцями мільйонів національно-свідомих українців з усіх регіонів, незалежна демократична Україна продемонструвала всьому світові, що українці – міцна духом волелюбна нація. 2014 рік став роком єднання, пробудження і консолідації українського народу. Майдан став центром революції і боротьби за майбутнє.Та не всім це до душі.
 Славні патріоти запалили в українців вогник патріотизму ще за часів помаранчевої революції 2004 року. Але, на жаль, як у Другу світову війну були зрадники, так і зараз знайшлися такі, які зреклися свого роду. Називають Україну Малоросією, Бендерщиною, мабуть зовсім не розуміючи значення цих слів, демонструючи імперське розуміння історії свого народу.
 
Ведуча 1. Росія ніколи не пробачить Україні її незалежність. Ліна Костенко писала: «У кожної нації свої хвороби. У Росії – невиліковні». Вороги розуміють, що тільки розділивши, посіявши ворожнечу, нас можна буде й надалі тримати в покорі. Мені хочеться згадати слова Григорія Сковороди, який сказав про наш народ: «Не вчіть яблуню родить яблука. Краще відженіть від неї свиней». Це була відповідь недругам і ворогам, які намагалися довести, що українська нація є недержавною, приреченою на другорядні історичні ролі. І щоб зробити нас слабшими, недруги намагаються нас розсварити. Російські сепаратисти зазіхають на територіальну цілісність нашої держави. На Сході точаться криваві бої. Там вирішується доля і майбутнє України. Ми знаємо, що ми – єдині, що перемога буде за нами. Єдина Україна – іншого шляху у нас немає. Саме за це зараз на сході воюють сини-герої. На полі битви – наші захисники, воїни. Вони мужні, сміливі, хоробрі. Не шкодуючи власного життя, захищають країну від підступного ворога.
 
Учень 1.
Кордони не спинять польоту могутнього слова
Хто серцем могутній ні куля ні шабля не вб’є
За нас Батьківщина і рідна нескорена мова
Не треба чужого, але й не відпустим своє.
За рідну домівку поклали життя вірні діти,
герої, що завжди залишаться в наших серцях,
за землю, за матір - зробили, що мали зробити,
герої не гинуть, герої живуть у піснях.
 
Я прошу всіх героїв, які загинули, вшанувати хвилиною мовчання.
(Звучить аудіозапис «Піккардійська терція» «Гей, плине кача…»)
 
Сторінка 5.
 
Ведуча 2. Ми підійшли до останньої сторінки спілкування: патріотизм – нагальна потреба України і кожного українця. Так, метою нашого заходу є визначити, хто такий патріот і якими якостями він повинен володіти, щоб стати гідним громадянином своєї держави. Але, існує побутова думка, що риба шукає де глибше, а людина – де ліпше. Тобто немає значення, де я живу, головне, щоб я міг задовольнити себе: їм що хочу, живу як хочу і ніякого патріотизму і Батьківщини не існує, це все вигадки. Як ви ставитесь до подібних тверджень?
 (Звучать роздуми учасників журналу)
 
Ведуча 1. Патріотизм - це одна із якостей людського характеру. Він, подібно до любові, керує людською свідомістю, змушуючи робити великі і малі вчинки в ім'я своєї батьківщини.
 
Ведуча 2. Патріотизм - величний вияв нескінченної любові до рідного краю. Він виховує великих, сильних людей. Патріотизм породжує впевненість у собі, волю в перемогу, віру в свій народ. Патріот живе в єдності зі своїм народом, він живе своїм народом, адже життя народу стає його життям.
 
Ведуча 1. Розглянемо риси, які на мою думку, складають характер українського патріота.
Повага до традицій української держави, державних символів і свят.
Готовність навіть ціною життя захищати Україну від зовнішніх ворогів.
Знання української мови.
Праця на благо України.
Прагнення до рівності прав усіх національностей.
Готовність боротися за дотримання прав і свобод громадян України.
 
Ідея. Розділити учасників заходу на дві команди і запропонувати придумати кожній команді по 2 лозунги патріота (Наприклад: Я українець і цим пишаюсь; Моя країна – Україна; Україна – понад усе; Руки геть від України; Слава Україні – героям слава; Пам’ятай чужинець – тут господар українець; Мир в душі і в серці – мир в Україні; Я - українець, я - патріот)
 
Завдання- інтервью: Якби президентом України став я, то … (продовжити розповідь) – нагальні питання, які потрібно вирішити країні (учасники заходу розповідають).
 
Ведуча 1. Усього на території Європи розташовано 45 незалежних країн, економіка і культура яких тісно пов’язані. Україна, маючи великий природний, економічний, культурний, інтелектуальний потенціал, спроможна посісти належне місце серед народів Європи і світу в цілому. Кожен повинен пам’ятати, що настав час, коли все залежить від спільної взаємодії та співпраці громадян держави Україна – дорослих і молоді. Майбутнє залежить від кожного з нас! Якщо кожен з нас буде випромінювати енергію добра, любові, світла, то наша країна буде процвітати. Гаслом кожного має стати «Україна починається з тебе».
 
Ведуча 2.
До тебе, Господи, взиваю
І сподівання щирі маю –
Що Україна вільна буде
Від лицемірства і облуди,
Від бездуховності й зневіри
Людців, душею зачерствілих,
Від злої долі та безправ’я,
І тих, які завжди лукавлять,
Від нетерпимості і зради,
Ярма грошей, полону влади,
Від фарисейства лже-героїв
 
І збайдужілості людської,
Від тих, хто дух вкраїнський нищить,
Забувши все святе та вище,
І наче круків хижа зграя
Вкраїну навпіл розривають,
Розбрату сіючи в нас зерна...
Від всього зла, всієї скверни
Зціли, Всевишній нас Владико,
Щоб вільним став народ великий!
 
Слава Україні!
 
Складач: Озерна Н.І., гол.методист відділу орг.-метод. та інф.-бібліогр.роботи ЦБ