Меню

Опитування


Я приходжу в бібліотеку найчастіше для того, щоб...

Статистика

 

Головна Сторінка краєзнавця Біобібліографічні матеріали Випуски 2008 року Випуск 23 “НА ВИСОКОМУ КРИЛІ”

Випуск 23 “НА ВИСОКОМУ КРИЛІ”

(До 65-річчя від дня народження Михайла Любивого)

Любивий Михайло Григорович
Народився 21 листопада 1943 р. в с.Михайлики Шишацького району.
Поет-лірик, журналіст, член Полтавської спілки літераторів. Редактор (на громадських засадах) газети Полтавської спілки літераторів “Літературна Полтавщина”. Заслужений журналіст України.

Скільки людей у світі, стільки й доль, стільки й стежин, якими прокладалися ці долі. В одних вони рівні й гладенькі, в інших поросли терном. Життя — це не вічна зелень квітчань. Ми хочемо розповісти про долю нашого сучасника, людину, яку знають і поважають в нашому краї — про Михайла Григоровича Любивого.

Полтавщина може пишатися своїм талановитим земляком, а його рідне село Михайлики із гідністю прийняти синівські почуття любові і шани до рідної землі, які він постійно висловлює своїм життям і творчістю.

Як не дивно, про Михайла Любивого, автора восьми книжок віршів і прози, численних публікацій в полтавській пресі, майже неможливо знайти біографічні і літературно-критичні матеріали. Тому ми хочемо заповнити цю прогалину і представити полтавцям земляка, члена Полтавської спілки літераторів, заслуженого журналіста України Михайла Любивого.

Михайло Григорович Любивий наш сучасник, уродженець села Михайлики Шишацького району Полтавської області. Він народився 21 листопада 1943 року в родині колгоспника. Хлопчику було лише два місяці від народження, коли молодий татусь (Григорію Любивому на той час виповнилося 18) поцілував його на прощання і пішов на фронт. Потім були листи від батька, які мати зберігала до кінця своїх днів, у яких той писав про бої в Прибалтиці, поранення і втечу на фронт, бо не дай Бог, без нього Берлін візмуть... і ... похоронка - згинув батько у пеклі Великої Вітчизняної, пропав безвісті при форсуванні Дніпра й дід Максим. Напівсирітське дитинство було складним — не вистачало хліба, самої необхідної одежини, взуття - навіть чоботи тоді були одні на всю сім'ю. Мешкали в землянці, де поміщалося десять душ сім'ї, куди ледь пробивалося денне світло, а під час дощу на підлозі стояли калюжі.

Важко розповісти про дитинство поета краще, ніж це він зробив сам у своїй “Автобіографії”, тому ми і надамо слово Михайлу Григоровичу: “Чомусь людина так влаштована, що з висоти зрілості, з вершин дорослості згадує в дитинстві лише приємне, веселе та смішне. А було ж усяке...

Напівголодна, обірвана, рано привчена до домашньої роботи, вона (малеча) все ж не втрачала нагоди повеселитися, пограти в м'яча, зшитого з ганчір'я, побігати наввипередки. Бігав і я. Хоча... Коли дорослі були зайняті роботою в колгоспі, ми з сусідою Василем Червоненковим, однолітком і таким же безбатченком, виконували й серйознішу роботу: сторожували двори, пололи городи...

Згодом до цих радощів додалася ще одна — Михайликівська семирічна школа, в яку пішов 1950 року... Світ знань, що розчинив перед нами широкі двері, заполонив повністю, а перший учитель Григорій Потапович Дивинець замінив нам батьків. ...А ще назавжди в пам'яті залишаться розумні очі директора школи Юрія Сисойовича Драча, інших михайликівських і ковалівських (8-10 класи закінчував у сусідній Ковалівці) педагогів, які не лише давали знання, а й учили жити, долати труднощі, перемагати, а головне — бути Людиною. Зокрема, саме завдяки Юрію Сисойовичу я полюбив історію, по¬-серйозному став вивчати літературу та рідну мову, писати вірші. Першого з опусів під назвою “Осінь” надрукувала 1959 року шишацька районна газета “Ленінський шлях”.

Ознайомитись з даним випуском в повному обсязі, Ви можете в методичному відділі Полтавської центральної міської бібліотеки!

АФІША

ФОТОСТРІЧКА






Powered by JoomlaGadgets