Меню

Опитування


Я приходжу в бібліотеку найчастіше для того, щоб...

Статистика

 

Головна Сторінка краєзнавця Біобібліографічні матеріали Випуски 2008 року Випуск 20 «ПОВІНЧАНИЙ З ПІСНЕЮ»

Випуск 20 «ПОВІНЧАНИЙ З ПІСНЕЮ»

(До 90-річчя від дня народження Андрія Пашка)

ПАШКО Андрій Єфремович
Народився 23.10.1918 – помер 23.06.1991. Похований в Полтаві.
Український поет-пісняр, журналіст, етнограф.

Пашко Андрій Єфремович народився 23 жовтня 1918 р. в м.Полтаві в сім'ї робітника-вантажника на залізниці. Журналіст Іван Наливайко, який упродовж багатьох років спілкувався, дружив, рецензував твори А.Пашка, згадував, що в одній з розмов Андрій Єфремович повідав про своє гожулянське коріння, хоч в усіх автобіографічних довідниках зазначено, що народився він у Полтаві. “А ще повідав, що працює над нарисом про це красиве козацьке село... З синівською любов'ю він прочитав...строфу:

  Гарні села у нас під Полтавою,
Серед них і село Гожули.
Славні люди живуть тут і трудяться,
Приїздіть, якщо в нас не були.
На жаль, нарис про рідне село Андрій Пашко не завершив”.

В Полтаві, за невеликим винятком, - війна, навчання — пройшло все життя Андрія Пашка. Навчався в Полтавському тепломеханічному технікумі харчової промисловості, перед війною закінчив Харківський інститут механізації та електрифікації сільського господарства, але ця наука не стала його фахом — у нього було інше покликання. У вірші “Лист” А.Пашко пише:

  ...Я, мамо, на цей раз
Зібрався в нелегку поезії дорогу.
.......................................................
В анкеті пишуть: “Батько був вантажник,
А син його — поет”...
     (Збірка “Барви життя”)

На переддипломній практиці застала його війна. Невдовзі — Західний фронт. В 1942 році — участь у Сталінградській битві, в 1943 — у танковій битві на Курській дузі. Фронтові дороги пролягали через Україну, Молдову, Румунію, Польщу, Німеччину, Чехословаччину. Був нагороджений орденами Вітчизняної війни обох ступенів, медалями.

Навічно вкарбувалися в пам'ять серця поетового нелегкі дороги війни, біль від втрачених друзів. Ветеранам-фронтовикам присвятив Андрій Єфремович чимало своїх творів, серед них поема-хроніка “Пам'ятаєм!” - спогад про останні дні війни і останню гірку втрату:

  З підмосковних Люберців -
До чеського Ліберця
Стоптать довелось
Кілька пар підошов.
...................................
Хто забуде
Зруйновану вами Полтаву,
Чеське Лідіце,
Смертю Освенцім страшний?
Ми, втрачаючи друзів,
Не дбали про славу,
Кров'ю серця гасили
Пожежу війни!
...................................
Шлях той в ранах
Та в спогадах
Болем лишився,
Згустком горя вкотився
До серця мого.

Нас питають:
“Як можна все це пережити?”
А пояснення цьому
Занадто прості:
Нас війна научила
Міцніше дружити
І дивитися правді ув очі
В житті.
    (Збірка “Осінні вогні”)

Ознайомитись з даним випуском в повному обсязі, Ви можете в методичному відділі Полтавської центральної міської бібліотеки!

ФОТОСТРІЧКА






Powered by JoomlaGadgets