Меню

Опитування


Я приходжу в бібліотеку найчастіше для того, щоб...

Статистика

 

Головна Сторінка краєзнавця Біобібліографічні матеріали Випуски 2008 року Випуск 19 «ЛЮДИНА СВІТУ, СИН ДНІПРА»

Випуск 19 «ЛЮДИНА СВІТУ, СИН ДНІПРА»

(До 90-річчя від дня народження Олеся Гончара)

Гончар Олесь Терентійович
Народився 03.04.1918 р. в с. Сухе Кобеляцького району Полтавської області.
Помер 14.07.1995 р. Похований у Києві.

  Він схожий на планету,
Відкриту та непізнану людьми.
У вічність відійшов, але не канув в Лету
І словом пристрасним іде на Ви
Супроти зла, нещирості, свавілля,
Супроти сірості й пустопорожньої брехні.
Своїм “Катарсисом”, ніби чар-зіллям,
Лікує душі страхом знівечені.- Ні,
Не перекреслити нікому і ніколи
Його сповитих совістю думок.
А той, хто одягнув на очі шори
І втягує їдкого наклепу димок,
Хай спробує тернистий шлях до Храму
З любов’ю до людей і до землі.
Хай відчинити спробує його масивну браму,
Спокутувавши гріх в досвітанковій млі.
А поки ми, заплутані в тенетах
Лжеправди, за софітами не бачимо Зорі
І молимося гновим ідолам в багетах,
На сполох б’є Собор Його душі.
Лана Світ.

Гончар належав до тих небагатьох, для кого література була формою існування в світі, сенс і мета його життя. Він випрацьовував свої твори, як ластівка ліпить гніздо. Вибудовував щонайменшу деталь. Проза має бути поетична. Це його вислів. Він відчував звучання кожного свого твору так само, як композитор, який тримає в пам’яті сотні тисяч звукових комбінацій. “Якщо ви в його романі зміните найменше, найнезначніше слово “мовби” на “ніщо”, він помітить, - пригадував Павло Загребельний. - Виходив і виїздив усі південні степи. Ночував з чабанами, їв куліш під зорями, зустрічав світанки у плавнях (поки вони ще були) і на азовських косах; бачив, як прокладають канали через степ, і простежував, як прокладаються канали взаєморозуміння поміж людьми; почув тисячі історій, познайомився з тисячами людей найгероїчнішої, найхимернішої долі”.

Деякі його твори звучать як почуте (оповідання “Пороги”, “Жайворонок”). Але як тяжко помиляються ті, хто вважає, що досить переказати почуту десь історію, дати опис того чи іншого факту - і вже є твір. В основі справжньої творчості завжди лежала уява.

Життя дає матеріал, засоби, барви, а вже художник вибудовує з цього свій мистецький світ, свій космос, і чим він простіший , чим більш правдивий - тим більше ми віримо художникові і охоче йдемо за ним. Таким художником був Гончар.

Майбутній письменник народився 3 квітня 1918 p. Після смерті матері, коли хлопцеві було 3 роки, із заводського селища на околиці Катеринослава (тепер Дніпропетровськ) його забрали на виховання дід і бабуся в слободу Суху Козельщинського району Полтавської області. Працьовита і щира в ставленні до людей бабуся замінила майбутньому письменникові матір.

Тридцяті роки в житті Олеся Гончара — період формування його як громадянина й митця. До вступу в Харківський університет (1938) він навчався в технікумі журналістики, працював у районній (на Полтавщині) та обласній комсомольській газеті в Харкові і дедалі впевненіше пробував свої творчі сили як письменник. Ранні оповідання й повісті (“Черешні цвітуть”, “Іван Мостовий” та ін.) Гончар присвятив людям, яких добре знав, з якими не раз стрічався в житті.

Ознайомитись з даним випуском в повному обсязі, Ви можете в методичному відділі Полтавської центральної міської бібліотеки!

ФОТОСТРІЧКА






Powered by JoomlaGadgets