Меню

Опитування


Я приходжу в бібліотеку найчастіше для того, щоб...

Статистика

 

Головна Сторінка краєзнавця Біобібліографічні матеріали Випуски 2008 року Випуск 18 «БАТЬКІВСЬКУ ПІСНЮ КРИЛАТУ ВІН НЕ СОРОМИВСЬ СПІВАТИ»

Випуск 18 «БАТЬКІВСЬКУ ПІСНЮ КРИЛАТУ ВІН НЕ СОРОМИВСЬ СПІВАТИ»

(До 65-річчя від дня народження Михайла Казидуба)

Казидуб Михайло Васильович
Народився 29.11.1942 р. в с. Вереміївка Градизького району Полтавської області.
Помер 01.05.1998 р. Похований у Полтаві.

  З чого воно починається, слово?
Ритміка строф починається де?..
Сонячно. Соняшник. Ставу підкова...
Звичайно звичайне усе, як і день.
На конюшинене вогнище сине
Квапляться бджоли. Як жовтий вогонь.
Музику лету й роботу бджолину
Бачив і чув я з дитинства, либонь...
Все – наче вчора, - не менше й не більше,
Як не завважить відмінність одну:
Нині чомусь в душу просяться вірші,
День учорашній – безслідно минув.

Полтавська поетична сторінка останніми десятиліттями досить помітна в літературному житті України. Голос Михайла Казидуба відзначився в ньому особливим звучанням: він мав свою мелодику, ритміку, свій тембр і залишив нам у спадок свій неповторний художній малюнок.

Михайло Васильович відійшов у вічність наприкінці дев’яностих, ставши яскравим представником поетів полтавської плеяди кінця минулого століття.

Він був помітною творчою індивідуальністю серед поетів-полтавців 90-х років ХХ століття. Широка амплітуда перебігу почуттів і настроїв, властива його поетичному доробку, зробила його виразником почуттів у їх розмаїтості: від радісно-піднесеного до журливо-сумного. Однією з визначальних прикмет віршів поета завжди було бачення “дрібних”, але вагомих деталей. Він тяжів до життєвої наповненості рядка, але водночас демонстративно відкидав як пустопорожнє абстрактне мудрування, так і стару, так набридлу в радянські роки “ідеологічну забарвленість”. Забарвленість від допускав лише одну – національну як визначальну ознаку для розпізнання “обличчя” поета.

Михайло Васильович Казидуб народився 29 листопада 1942 року в селі Вереміївка Градизького району на Полтавщині в селянській родині. Вереміївка – славне село, засноване вихідцями з Запоріжської Січі, жаль за яким звучала пізніше в багатьох творах поета. Поет, згадуючи Вереміївку, писав: «З її доріг — моя дорога, з її пісень — мої пісні». У Вереміївці поет «освячувався» і «освічувався» «вродою народної душі». Навчався у Вереміївській середній школі, на курсах режисерів при музично-драматичному театрі імені М. В. Гоголя в Полтаві, закінчив агропедагогічний факультет Полтавського сільськогосподарського інституту і Вищі літературні курси при Літературному інституті в Москві.

Працював будівельником, трактористом, культпрацівником, журналістом, директором Полтавського клубу письменників, очолював літоб'єднання «Полтавські джерела», в останні роки життя — головним редактором радіопрограм Полтавської телерадіомовної компанії «Лтава».

Михайло Казидуб був членом Спілки письменників України і Полтавської спілки літераторів. Він неодноразово обирався до керівних органів обласної письменницької організації. Був членом громадської ради Спілки літераторів. Лауреат кількох літературних конкурсів.

Ознайомитись з даним випуском в повному обсязі, Ви можете в методичному відділі Полтавської центральної міської бібліотеки!

ФОТОСТРІЧКА






Powered by JoomlaGadgets